Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Поки всі сплять...

(Рецензія на твір: П’ять годин , автор: Любов Долик)

... маю цікавість читати. :) Першою, Любове, дістанеться Вам. А чого - далі по тексту. :)
"П’ять пухкеньких годин
електричка просіє дрібно."
От і ніби образ новий, такий, що спонукає задуматися і посмакувати, а в горло не лізе. А я собі думаю - в чім же річ? Що це за зворотній зв'язок? Пухкенькі години - уявляю собі гарні, певно, і смачні пампушки, бо оте "пухкенькі" найперше з ними асоціюється. І далі читаю, що такі години просіються дрібно - нє! - такого бути не може! - назад у муку такі пампушки не гоже просіювати, хоч і електричка в МУКАчево. Далі знову - бізе у цукор - повернення до початкової стадії. Хм... Героїня повертається до рідних місць, так сказати - першоджерела свого чи що??? Мабуть. Героїні, схоже, не терпиться невідомість, чекається зустріч... з чимось близьким (поки трішки далеким) і однозначно жаданим. Певно, їй віриться, що там вона зможе почати все заново, пізнати світ по-новому, чи відродити світ за іншим сценарієм, свій світ, а позаду лишити розчавлену хмару.
І що я можу зрештою сказати? Багаті образи, гармонія слів і думки. П'ять годин кари - легко героїня відбулася. Все у неї буде добре. ;)
Ви пишете глибше, аніж раніше. Дякую!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.045323848724365 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати