Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: :::, автор: Юлія-Ванда Мусаковська)

Дякую, гарний вірш!
Останні коментарі здивували: тут чарівні образи, які так і просяться в пам'ять. Не почути може тільки той, що не чує.
Ось кілька прикладів: сіра днина "грибочком настромила на гілляку" - чудово!
" розіпнула навкруги байдужу мряку, з літом бабиним у змові – заодно" - хто не бачив павутиння в лісі, а на ньому осілу мряку? Мряка - байдужа, і сірій днині - байдуже, вона вже у змові з осінню...
Одразу впадають у око ( й у серце) й інші метафори:
"Кисличкою впаду я в осінь пізню" - засумував автор, кисличка!

"І вона мені з дощів замісить пісню,
що зачепить небо мокрими крильми." - Осінь замісить пісню, послухайте-но тільки!

Звучання "л" у строфі про лілії-офелії досконале, і ще додає у підсвідомість суму вічним печальним образом.

А ось звучить пісня, абсолютно музично поєднані звуки:
"Чи то зграям перелітним, чи то листю
пожаліюся, що ми уже не ми..."

Так, у вірші забагато метафор, але гарного чи може бути забагато?
Ось лише остання строфа переобтяжена тропами,образами, якоюсь штучністю.
Принаймні, для мене вона прозвучала не дуже приємно, дисонансно. Я б сказала, що кудись поділася пісня: "вітер точить лезо, ніби кат", вени… Скупчення етерів, європейських сріблоперих менестрелів й ісламських гурій та пері... Може, завершити передостанньою строфою?
З повагою, Ванда.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041725873947144 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати