Дякую Вам, Тато, за Вашу рецензію. Знаєте, а щось з тим Дон Кіхотом таки буде спільного, бо хто ж він насправді, цей блукаючий лицар? Не тільки той, хто воює з вітряними млинами, але ще й дивак, котрий вічно закоханий у свій ідеал - Дульсінею (таку свою Аніму) і котру шукає все життя і не знаходить, весь час розчаровуючися у реальних жінках. Ну, як кажу - це така моя поетична уява. Mоя лірична героїня теж наївно вірила у свій ідеал лицаря - і от що сталося, коли повірила, що нарешті знайшла такого. :)))) Дякую, Тато.
З повагою,
Віка Йіхова
© Viktoria Jichova, 11-07-2008 |
