Варенька, одного разу - давно це було - я до однієї примари на підвіконня таки поліз. Знаєте, кров кипить, мосх не фунциклює... Розігнався я, значить, і на повному ході на неї. А вона ж, зараза, прозора. Коротше, вибив я головою вікно і з другого поверху на землю гепнувся. Потім довго лікувався. Мене дружина виходила. І так, знаєете, мені соромно стало перед нею, що ось я до тієї примари рудої поперся на свою дурну голову, а вона, супружниця, мені жизнь після цього спасла. Ну, та руда примара інтерес до мене втратила. Ще б пак! На фіга їй якийсь дурик в гіпсі? Але тепер, виходить, ви до мене залітаєте. Так от, що так і знайте: які б ви (це я вже до вас особисто звертаюсь) переді мною канкани не танцювали - все одно де, на підвіконні, на стелі, на столі - я на ваші провокації не піддамся. Так що ви краще літайте он, до мікроба, який постійно тут крутиться. Хай тепер він в вікно стрибає.
От бєлоручка - голубая кров. Ще мабуть і бруд після себе залишає...Взагалі чув що ота от про яку ти кажеш фрезерувальником на заводі підробляє так після неї ще стружку металеву вимітати з оселі треба. Жени її Михайло, ніякої від неї користі не буде. Тіко проблем із дружиною наживеш.
На півіконні то очень даже сомнітельна поза буде... можна впасти.. а от на столі.. чи скажімо на підлозі... Люблю на стелі, але не всі чоловіки вміють... А ми примари такі...Ух;)
Черезова Варвара
Хіх, та ж я сама є такою примарою, ось)))
Так що знаю, що до чого. Чи Ви думали хто та руда звабниця, що до Вас ось уже як тиждень вночі залітає?;)
З теплом, Варя))
