Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2595
Творів: 47243
Рецензій: 91961

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Янголики.Риторичне, автор: Тата Рівна)

© Юлія Івченко, 02-07-2008
Риторично! А Ви, Тато, що зробили, аби діти не помирали? Конкретно, без води....

дібіли

© анонім (217.20.189.—), 23-03-2010

Пані Роксолано, я не хотіла питати. Бо я особисто - знаю. Але це не стосується твору, який ми обговорюємо.А якщо копати проблему глибше - знаю багато таких жінок, виснажених морально і фізично, надломлених долею. Як вони знаходять сили посміхатись, дивлячись в очі смертельно хворої дитини? А коли така мама з хворим малюком ще й знаходить можливість разом з дитиною допомагати дітям, яких полохливі мами покинули... ВИбачте, сенсу дебатів про те, для чого це роблять заможні люди і чому це роблять такі родини, які самі потебують допомоги, я не бачу...
ЗІ, Трохи запізно, може, але мене просто довго не було на сайті... Життя - то складна штука...
З повагою.

© ISV, 23-07-2008

Ну то й що?

© анонім (194.44.103.—), 03-07-2008

Ах, державний службовець....

© анонім (85.114.223.—), 03-07-2008

Спеціально зазирнула на вашу сторінку, щоб скласти свої враження й про вашу творчість. Повірте, від них нічим крім намагання студентки якогось писального факультету отримати графоманську бодай четвірочку більш не віє. Не сприйміть як образу, враження, які вже є.
А щодо всього іншого - безапеляційність ваших суджень свідчить лише про недостатній життєвий досвід і наявність максималізму, притаманного юним та недосвідченим особам.
Панночко Роксоляно, пишу вже як Бог дав і не прив"язую вас до стовпа, аби ви читали мої щи че якісь твори. Оберіть те, що ближче. Отримуйте задоволення від прочитаного, побаченого чи прожитого. Але за підвищену увагу до свохї творів дякую. І не варто займатися провокаціями, піарячи своє ім"я і влаштовуючи псевдодискусію там, де її нема і апріорі бути не може. Про смаки не сперечаються. Про матерів також. Мій син розкаже колись яка я матір. Дай Бог, ваші дітки майбутні теж про вас лаятися не стануть. Переходячи на безпіставні на образи (бо ви не знаєтесь у цьому питанні і тим більше, не можете судити про особистісні чи ще якісь якості людини, яку ніколи не бачили у своєму житті) ви доводите одну лишень річ - низький рівень свого виховання.
Бажаю Вам доброти, розуму і душевної рівноваги.
Щиро. Тата

© Тата Рівна, 03-07-2008

Іще, Світлано, ви, щось хотіли спитати у матері, яка.... То не сормтесь питайте!

© анонім (85.114.223.—), 02-07-2008

Доречі ,поводити і я Вас можу.А на твір ваш звернула увагу лише тому, що то була остання крапля... Просто урвався терпець. Дуже довго спостерігала мовчки. Від ваших творів не віє теплом, ані любов'ю.
ЧЕсно, Роксоляна.

© анонім (85.114.223.—), 02-07-2008

Роботу? То Вам за це платять? Ви хочете сказати, що це благодійність.? У своєму творі ви зараніш відправили тих дітей на той світ.Від конкретики ви відмовилися... Мені просто цікаво, хто апелює тим, чого ніколи не було? Чи може прикличемо у свідки Бога?. Бо ж таки комусь він там на хмаринці місто залинить....Додумайте вже самі, чому я така упевнена.))) Ай Тато....
Це була Роксоляна.

© анонім (85.114.223.—), 02-07-2008

То була Тата

© Тата Рівна, 02-07-2008

Приїдете якось до Рівного - обіцяю поводити Вас по отих усіляких закладах.Щодо іншого - не вдячне то діло комусь щось доводити. Та й навіщо? Моя справа - робити свою роботу. А вірите ви мені чи не вірите - то ваші особисті питання. Щиро вдячна вам за таку цікавість до свого твору,який підбурив у вас цілу хвилю різних почуттів.
Щиро бажаю успіхів. Тата

© анонім (194.44.103.—), 02-07-2008

То була я.
Щиро.

© Юлія Івченко, 02-07-2008

Ні. Ви не задовольнили мою щиру цікавість. Все це вода. Скажіть, як називається центр? Де знаходиться ? Я не вірю Вам!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Як у Станіславського.
До Світлани.
А з Вами ,Світлано ,я погоджуюсь на всі 100. А як матері? Хіба ж це можна передати словами...але є методики ї, які навчають пристосувати свою дитину, до навколішньго середовища, робити більш впевненими.
Іншим гучним промовам просто посміхнуся.

© анонім (85.114.223.—), 02-07-2008

Щодо "професійно" - вирішила все ж додати невелике роз"яснення вам, Роксолано, щоб змити з себе підозри у неправдивості, які ви заявили. Я з 2003 року очолювала відділення допомоги інвалідам та найбільш незахищеним верствам населення в одному із реабілітаційних центрів. Зараз працюю у цій же системі, але мій відділ займається дещо іншою роботою. Я задовольнила вашу цікавість?
Тата.

© анонім (91.200.252.—), 02-07-2008

Пані Світлана Іваньшова, я ДУЖЕ ДЯКУЮ ВАМ за відгук, бо саме й це я намагалася сказати Роксолані у своєму, але, напевне, не вийшло. Роксолані важко повірити, що Є люди, які допомагають іншим людям, які намагаються жити за церковними заповідями. (це я не про себе зараз. Справді, знаю такі сім"ї і їх не мало. Можливо ця пані Роксолана (а радше панянка) просто іще в житті не зустрічала таких. Я залишу без коментів усі випади щодо своєї особи, бо вважаю цю тему вичерпаною. Скажу лиш, що пакунок цукерок раз на тиждень це і є піар, на мою думку, а не допомога. Багато можу написати і щодо фонду. і щодо лікувань і різне. але то марна витрата часу. Таке писання - нісенітниця. Я не маю звітувати тут щодо власних вчинків. Тим більше тих, що стосуються такої приватної справи як благодійність. Щодо чистих намірів і замолювання - я навіть не знаю, що відповісти. У розгубленості. Напевне, це тема суб"єктивного життєвого досвіду. Я, крім замолювання, вірю ще у співчуття. Але ж це теж наче замолювання чогось. Не знаю...Ми всі грішні, і всім є що замолювати.
І за близьких Ви, пані Світлана, правильно зачепили. Бо хто може сказати, що абсолютно справедливий до своїх близьких, що всі вчинки є людяними?
Щодо твору - він не художній. а соціальний. І не твір, навіть, а невеличкий мессидж суспільству. Нагадування, яке повинно викликати саме таку реакцію - обурення, спротив. Щоб зачепити струни, але не епатаж - ні! А як про голод? про війну пишуть? Хіба ж тільки про небо в алмазах можна? Література повинна служити різним цілям. а не лише заколисувати. Іноді вона має підбурювати. Це нмд. Різати, навіть.
Іще одне, до шановної Роксолани: казка про гадюку, яку ви згадали, насправді, не про гадюку. Або ви неуважно читали її. Або я чогось не зрозуміла. А щодо дворічних дітей - я бачу, що відгуки привернули вашу увагу, тож перегляньте ще раз нашу з паном М.Ц. мирно-оповідну міні-дискусію й тоді зрозумієте суть розмови. а не будете з контексту виривати. А люди, які займаються благодійністю навіть рок-гурти створюють і пишуть будь-які твори. І ліричні, і агресивні, і криваво-містичні. і соціальні. Усякі. Бо як я уже сказала - творчість багатовекторна. Люди пишуть про те. що їх хвилює....
З щирою повагою. Тата

© анонім (91.200.252.—), 02-07-2008

В той час займалась вона обладнанням для проведення хірургічного втручання, якого в Україні просто не було. Так от, немолода жінка, у якої було абсолютно все, королівської крові, абсолютно відверто сказала"Можливо, Господь нам приготує за наші добрі справи місце десь на хмаринці".
Я це до чого - не буває "допомоги задля допомоги". Ми всі щось замолюємо такими вчинками - якийсь гріх, нанесені комусь образи, просто погані думки... Не треба говорити про чисті наміри - давно в них не вірю. Принести пакунок цукерок в дитячий будинок - в наш час не дивина, і радше правило, ніж виключення. А от чи зі своїми близькими - чи завжди ми добрі? .. Просто з незнайомими людьми - чи людяні? І це проблема не авторки твору - суспільства... А за твір - дякую.
P.S. Щось не так спрацювало - частину відгуку віпправило. Вибачте.

© ISV, 02-07-2008

"Клопоти та щем" відчувають (або щонайменше повинні відчути) ті, хто читає твір. Судячи по дискуссії та по тому, що її таки, за слов"янскьою звичкою, перевели на особистості, твір (автор) мети своєї досягнув. З чим і вітаю. А що стосується "гумантіарних нахилів" наших любих авторів - легко захоплюватися людиною, що раз на тиждень з клунком солодощів приходить на кілька хвилин (або навіть і годин) до покинутої скаліченої долею дитини. А хто з вас коли подумав про матір, що не відмовилась від свого немовляти, вже в пологовому бідинку, дізнавшись про вади в його розвитку і все життя мовчки тягне свого хреста??? Ви у неї спитали, чого їй це вартує? ДОкори рідних, поради знайомих, нестача грошей на лікування, намагання оть якось полегшити долю нещасної дитини?
У 90-х роках доля подарувала меня зустріч з людиною, яка давно і грунтовно займалась благодійництвом, опікуючись кількома фондами в різних країнах. В той час за

© ISV, 02-07-2008

Не твір є кон'юктурним, а сама тема.
Ритмічність на сайті вже якась спостерігається. У червні ми читали вірш про сім'ю, в якій батьки сваряться, а дитина, здається, у вікно виплигнула, бо крик її віршованим чином на півслові увірвався, у липні ось - про чоловіків (що по суті, доповнює започатковану тему), які на своїх (а, може, і на всіх взагалі) жінок уваги не звертають. Я можу здогадуватись навіть, чому. Бо життя таке у деяких - трудяться...
То такі ми поети та прозаїки? Небо алмазами сяє, але не для нас, виходить, а для бомжів, мабуть, що сплять просто нього.
Про вбивства пишемо. Наче нема більше про що. Якийсь соцреалізм, чорти його забирай, навиворіт.
Ні вчиї адреси я закидів не роблю. Теми хоча й і актуальні, але зовсім не художні. І автори в даному випадку ні при чому. Просто собі автори - та й і все.
Творчих успіхів у художньо-поетично-прозаїчній творчості.

© анонім (212.9.251.—), 02-07-2008

Тато, мене цікавить, у чому саме полягає благодійність ваша? І якщо ви не хочете піаритись, то чому піаритесь?. Ви взяли дитину з дитбудинку? Віднесли якісь гроші, ліки, одяг чи просто написали мені відповідь. А може ви заснували, якийсь фонд? Люди, які справді займаються благодійністю, не пишуть таких творів. ( йде мова про попередні і цей, де янголиків уже положили покотом і відправили в Царство небесне) Вони добріші ... Іще я впевнена, що своїм власним дворічним дітям, вони не читають казки, про зміюк І Тато , я не просто запиталася у Вас. Ви сказала слово" професійно" Я не вірю Вам.
Дякую, пане , Олесю.
Роксоляна.

© анонім (213.159.255.—), 02-07-2008

Я не впевнена, пані Роксолано, що ваше питання стосується теми твору, бо більше зачіпає мою особу ніж сам текст, але я відповім на це питання. Конкретно і без води. Я займаюся благодійництвом. І професійно, і за покликом серця. По мірі можливостей своїх і своєї родини.Ситуацію стосовно людей, що потребують допомоги і дітей в тому числі знаю безпосередньо. Не буду розписуватися про це - вважаю негідним робити оголошення про подібне,бо справжня допомога тиха і часто анонімна. І повірте, живе багато людей, що добре пам"ятають про оту пресловуту десятину, яку треба віддавати бідним і знедоленим. А ще додам (для пана Олеся), що таких людей, як ваш знайомий - сотні. І лише на їхній допомозі часто тримаються і дитячі будинки. і притулки, і будинки сімейного типу. Вони не трублять на всіх закутках, що когось там і десь там відвідують, але повірте, допомагають тим діткам по справжньоиму, часто ведуть їх по життю потім, і одружують, і з навчанням сприяють, і на роботу беруть. Просто країна у нас така. що хтось піариться за рахунок знедолених, а хтось мовчить і стиха долає труднощі не киваючи на державу.
А щодо твору - я не вважаю його кон"юнктурним. Можливо не надто добре виписаним - так. але не кон"юнктурним. Я зіткнулася по роду своєї діяльності з отією статистикою і це мене зачепило дуже сильно.
Ви навряд чи бували у "домах", де хлопчика "мати" до чотирьох років у хліві з свинями тримала й він пообсмоктував собі ручки до кісточок і вив, наче собачка. й там. де діти самі у напівзаваленіх смердючій хаті живуть не були - а я буваю. Досить часто. така вже в мене робота і таке життя. попри молодий вік. Тому й пишу такі твори. Хтось має зачіпати ці болючи для суспільства теми. Не можна оминати їх. Просто кожний автор робить це по своєму.
Це добре, що моя мініатюра зачепила вас. Та хвилина, яку ви співпереживали діткам з мого твору, можливо примусить і вас звернути свою увагу на цю проблему.
Вибачте, так розхвилювалася, що не авторизувалася. Але це була таки Тата

© анонім (91.200.252.—), 02-07-2008

"Самі лише клопоти та щем". Іменник десь загубився. Ото цей 'Punto swither"... Що хоче - те і робить.
На все добре.

© Олесь, 02-07-2008

Дозвольте втрутитись.
Мені добре знайома одна людина, вчинки якої викликають і здивованість, і щемливі відчуття. Ця людина не віршує, не пробує свої сили на інших мистецьких аренах, а просто відвідує одну дитину, яку свого часу не забрали батьки з пологового будинку, бо щось у ній їм не сподобалось - чи погано зачали, чи недбало виношували - це не відомо, але дитина хворіє. Щось там ортопедичне. Ніякого зиску ця людина, що дбає про чужу дитину, не має. Самі лише та щем.
Ось це вчинок. Ніякої води, ніякої кон'юктури.
Творчих успіхів усім у корисних починаннях.

© Олесь, 02-07-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69644999504089 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …