Селена

ууу... скопіюю і коли відгадаю, напишу)
катя

© анонім, 26-06-2008

Смайликів майже не використовую, не подобається. Хоча роздрукував собі десь більше 30 графічних смайликів - для компетентності. А ось оцей смайлик я придумав сам - відгадай, що він означає (підказка - це зв'язано з назвою твого останнього вірша на сайті). Отже, сам смайлик:
О*** М.Ц. (ініціали до смайлика просто приліпилися)

© анонім, 26-06-2008

ууу... от він, талант)) у всьому)) навіть зі смайлів - "канфєтку" зробите))
катя

© анонім, 26-06-2008

Та зрозумілі смайли ці
На віртуальнім "язиці",
Я їх повішу, як підкову,
На віртуальнім "язикові" :-Р

© анонім, 25-06-2008

О_о) ви не казали, шо піснями займаєтесь))
а щодо довіри - ви її заслужили (смайл, який показує язик))))
дякую)
катя

© анонім, 25-06-2008

Під Селеною, під яскравою, сидить старий з молодою, як із ягодою...
Добре, Катю ! Хоча я завжди в цейтноті, але на вартісні твори (НМД) завжди знаходжу час, тому на мій мейл mzibenko@googlemail.com можеш надіслати щось своє і, за довіри, я можу порадити - чи розміщувати на сайті, чи ні.
Гарного настрою! м.ц.

© анонім, 24-06-2008

рецидив) я повернулася) почитати відгук. просто... мені тут тяжко. всі такі дорослі і розумні, а тут малявка, яка пише півроку(
колись я повернуся) не сумуйте) а як схочете - можна мейлами помінятися)
катя

© анонім, 24-06-2008

Шкода, Катю ! А я готувавався познайомити Вас із М.Цв. в українській вишиванці ! Порада: великий "Мерседес" - то є гарно і престижно, але світ такий тісний, що з ним не завжди припаркуєшся...
Шукаймо: твори-самородки і своїх Розцвітаєвих !
Вибачте, Катю, за екзюперюнство !
Похнюплені ініціали пішли .........

© анонім, 23-06-2008

звичайно, зрозуміло) хто ж іще) дякую)))))) але - я йду з ГАКу) - на все добре і щасти ВАМ)

© анонім, 22-06-2008

Дожартувався ! - приручиш, а потім відповідай за неї ? Добре, у відповідь я зроблю те, що до мене ніхто не робив на сайті - подарую сонет із своєї збірки "Ожуг":
ХХІІ
По-своєму дерева гомонять,
у кожного своя і мова, і прамова,
та інколи безвітряно стоять,
ховають думи під зелені брови.

Билинка, квітка кожна шепотить,
у них своя з комахами розмова,
що ось прийшла одна щаслива мить
і, може, зовсім вже не прийде знову.

Усе живе так стогне від біди,
що навіть мертвий камінь ворухнеться,
живе – говорить, тільки ключ знайди,
воно тобі назустріч усміхнеться.

Усе живе по-своєму зітхає:
люблю… іх лібе*.. ай лав’ю**.... кохаю...
* Іх лібе (нім.) – я кохаю.
** Ай лав’ю (англ.) – я кохаю.
Зрозуміло, що це - М.Ц.

© анонім, 20-06-2008

я вас люблю)) я вже й звикла до вас) а писала українською. мо, це прізвище?_)

© анонім, 20-06-2008