Дякую, шановна Ноелле.
Вітаю Вас на моїй сторінці. Я оце тільки що бачив, як там назві Вашого вірша на Вашій на горіхи перепадає. А для мене Видубичі - це район Києва, на високі схили якого я дерся ще у 15-річному віці з нескладною оптикою тих часів - саморобною зоровою трубою, бо за часів СРСР з її шпіономанією, які слава богу, скінчились, придбати будь-яку оптику, крім театральних біноклів на час циркової чи театральної вистави, було практично неможливо. Лівобережна частина Києва була - як іменинний торт із свічками - труби, труби... Новобудови, новобудови, озера...
Церква була там ще напівзруйнована. Зараз відновили. Сам власними ногами ходив по розкиданим папірцям з письменами. Працює вже та церква, а козенят випасає якийсь дід на території Ботанічного саду. Бачи восени минулого року цих козенят.
Терцинам властиві довгі речення. Півтора рядка всього - це хіба довге?
Пушкінські терцини зараз піду ще перегляну.
Одне Ваше зауваження прийняв до реалізації.
Дякую щиро :)
Олесь.
© Олесь, 17-06-2008 |
