Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51619
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Детальний "розбір польотів" пса Полкана.

(Рецензія на твір: , автор: )

Оповідання шановного пана Валерія Верховського ( відомого також під ніком VDV на сайті ЛІТФОРУМ) "Поліцейський пес Полкан" я прочитав , тому що мою увагу привернув допис пана VDV на http://www.litforum.net.ua/showthread.php?t=418&page=2 наступного змісту :
"Результати конкурсу висять на ГАку...
Порівняти запропонованого мною " Поліцейського пса Полкана" з текстами "переможців" можете самі.Не сумніваюся,що журі складалося з ФУфлістів та мало на меті підвердити тезу про те,що україномовної фантастики немає, не було й бути не може ...Брав участь у конкурсі лише,аби виявити зрадницьку сутність ГАку.Це вдалося."

Мені захотілося ознайомитися із цим запропонованим "Поліцейським Псом Полканом" ( у подальшому – ППП) , оскільки деякі мої твори були визначені журі як переможці. Отже, гадав я , можливо дійсно ППП, попри не зовсім вдалу назву, є видатним твором , і мені просто слід відмовитися від отриманого приза на користь пана ВДВ ? Бо, чесно кажучи, така ситуація у мене склалася вже вдруге в житті , коли моя несподівана поява сплутала карти деяким авторитетам .

Отже, я цей твір уважно прочитав кілька разів і прийшов до висновку, що ППП міг би зайняти перше місце в якому-небудь іншому конкурсі, але не в тому, що його оголосила "Гоголівська Академія". Можливо, за твором ППП можна було б зняти мильний серіал на кшталт "Зоряних воєн", де хоробрі джедаї лупцюють лазерними мечами підлих космічних наркобаронів, але , НМД, ППП ніколи не стане і близько в один ряд із "Вієм" чи "Страшною помстою". Тому що це різного роду речі.

Отже, тепер , після короткого вступу, розпочну власне розбір твору ППП.

Хороше фантастичне ( і не тільки) оповідання повинне характеризуватися наступними речами :
1) новизна фабули, сюжету , інших елементів твору ;
2) наявність інтриги ;
3) реалістичність фантастики ;
4) донесення до читача певної ( не обов"язково оригінальної) філософії.

1.
Чи є щось нове, запитаймо себе, у творі ППП ?
Автор переносить нас у космопорт, де космічних кораблів – як комах. Космічні кораблі – це не нове ще з часів Герберта Уелса. Новим тут могло б бути новий принцип роботи космічного корабля ( наприклад, на горілці, коньяку і т.п.), але просто описати "багато космічних корблів" – це не фантастика.

Робот – це на сьогодні теж не нове. Роботів вперше придумав і описав ще Карел Чапек, а опісля таких творів, як "Дем'янко Дерев'янко" чи "Аліса Сєлєзньова" ( а також фільмів "Москва-Кассіопея", "Його звали Роберт" і т.п.) , роботи не в новизну навіть дітям. Робот, котрий розмовляє – це не фантастика. Навіщо у цьому творі введено саме робота – взагалі незрозуміло. Очевидно, Автор наївно гадав, що так , з роботом, твір стане "більш фантастичним"  .

Собака, котрий розмовляє, - власне ППП власною персоною. З одного боку, це якби й новизна. З іншого, новизна повинна бути не будь-якою, а доцільною і зрозумілою. Я, наприклад, не розумію, як це за допомогою генної інженерії виростити генномодифікованого пса, котрий розмовляє. І навіщо це робити ????? Вибачте, але на мою думку пес, котрий розмовляє , більше пасував би фільмові жахів, ніж фантастичному оповіданню. Тобто, у собак будова ротової порожнини, голосового апарату і всього іншого зовсім не підходить для "члєнораздєльного" мовлення. Крім того очевидно, що такому псу треба було б вдихнути і свідомість на кшталт людської, а це за допомогою лише генної модифікації вирішити неможливо. У літературі та мистецтві вже були подібні експерименти – це і "Собаче серце" Булгакова, і "Острів доктора Моро" Уелса, і фільм "Десяте королівство" – ніде розмовляючий пес до добра не приводив.

Тобто, проблема контакту між собакою та людиною лежить радше у освоєнні телепатії, ніж у переробці голосового апарату бідної тварини. Це вже буде не пес, а якийсь мутант, і коли він це усвідомить – він вас по головці не погладить, і лялякати з вами не буде, а загризе з помсти, щоб ви не втручалися у те, що сотворив Бог. А якщо ні, то це все одно буде не пес, а щось схоже на недолюдину, тобто все одно буде викликати огиду, жалість, страх і тому подібне.

Тобто, можна було б розвинути цю тему і показати, до чого доводять експерименти з виведення розмовляючих псів, але це вже показали вищезгадані Булгаков і Уелс, тому тут важко не скотитися у плагіаторство.

Далі. Автор "винайшов" новий наркотик. Вважаю, що це найвлучніша знахідка Автора - особисто я ніколи такого раніше не зустрічав – наркотик, котрий не викликає негативних побічних ефектів. Ну, якщо це так, тоді незрозуміло, чому його забороняють  ? Тобто, можна було б написати серйозний твір, де розвинути цю "наркотичну" тему, показати, що всі наркотики , навіь такі , що не викликають побічних ефектів, погані, викликають звикання, відволікають від побудови комунізму чи ще чогось архіважливого, і тому подібне. Але Автор зупинився навіть не на півдорозі, а на перших метрах марафонської дистанції. Вочевидь, не по силах Авторові охопити таку велику проблему. З іншого боку , нас і в реальності оточує просто море таких наркотиків – це і ковбаса, і сало з часником, і борщ, і ще чимало всякого смачного провіанту, котрий не викликає побічних негативних ефектів, крім , хіба що, ожиріння.

… Електронний синтезатор людської мови ??? – навряд чи це є новим, це є реальність….

… Діджітал-поезія ? – цікаво, але таке зустрічається і в реалі, порийтеся в Інтернеті….

… Ліки від СНІДу "КОРБУФЛАН" ? Так, зараз то дійсно фантастика, у оповіданні це чудовий, вдалий штрих, "смаколик" , як каже пан Олесь Бережний, але його , цього смаколика, занадто мало одного на все оповідання…

… І нарешті – "коронний номер" пана Автора – "Реканґрійський кулон". Тобто деяка фігура зі складною топологією, виготовленою на планеті Реканґрі, в котру влізло два кілограми наркотику. Ну звичайно, для людини, котра ніколи не брала в руки і не читала журнал "Наука и жизнь", навіть згадана для прикладу стрічка Мебіуса може видатися фантастикою. Але не для мене. Ще в 1977 році, навчаючись у середній школі я прочитав оповідання М. ГАРДНЕРА " ПРОФЕССОР, У КОТОРОГО НЕ БЫЛО НИ ОДНОЙ СТОРОНЫ" ( з чим шановні читачі можуть ознайомитися на сайті http://arbuz.uz/t_professor.html ). Тобто, різні топологічні фігури та їх різноманітне застосування у світовій фантастиці давно вже не є новими. Тим більше , пан Автор допусився двох помилок : по-перше, не описав детально, що собою являв цей кулон і як звідтіля вийняли наркотик ( а це б досить непогано скрасило дане оповіданнячко) , а , по-друге, приписав авторство цього кулона жителям планети Реканґр, у чому, як це не парадоксально, немає нічого фантастичного. Ми, читачі, можемо цілком свідомо припустити, що десь , у Космосі, реально існує така планета Реканґр ( ну, можливо лише трохи інакше називається  ) і жителі цієї планети займаються виготовленням подібних штукенцій. У Космосі є безліч планет, отже, чому б і ні ? І де тут фантастика ? Набагато більше було б фантастичніше, якби цей кулон виготовили одеські євреї з Дерибасовської. Оце була б фантастика, а так – це фантазерство.

Отже, ми розглянули всі елементи, котрі могли претендувати на "новизну", і виявили, що, власне, таких елементів у творі майже ( за винятком хіба що ліків від СПІДУ) просто немає.

2.
Інтрига.
Власне, інтрига нібито є – на це претендує момент, коли обшуковують "наркокур'єра". Але пан Автор так бездарно її розв"язує, що вона не "проізводіт надлєжащєго впєчатлєнія". Наприклад, Автор називає наркокур"єра "наркокур'єром" ще до того, як фактично у того знайшли наркотики – це називається "пиляти гілку, на котрій сидиш". Тобто, заміть того, щоб роздмухувати цю інтригу і довести її до кульмінації, Автор сам же її і гасить. Це дуже непрофесіонально.
Отже, інтриги практично і нема.

3.
Реалістичність фантастики.
Ні, немає тут такого, читач тут себе не відчуває діючою особою, спостерігає за всим цим збоку, зі сторони. Читач тут не розчиняється у прочитаному, ефекту присутності абсолютно немає. Відразу видно, що це все вигадано – космопорт, космічні кораблі, роботи, розмовляючі собаки і т.п. Все це викликає "ефект відторгнення".

Є, щоправда, кілька "місточків з реальністю" – це і реклама, і серіали, і ООП, але…. Шальки терезів знову переважив непрофесіоналізм Автора.

4.
Філософія.
Так, є тут навіть деяка філософія 
Наприклад :
"– Погодьтеся, боротися з кислотою це проти природи. А в людський природі – бажання бути залежним. Всі люди – раби, вони прагнуть ярма, хіба ви цього не знали? Це очевидна аксіома, інспекторе, і немає нічого гіршого для людини, ніж свобода, рівність і братерство, ось так!"

Не впевнений, що ця філософія є тим, що може притягнути увагу читача. Радше, навпаки – відштовхнути. А точніше – знову Автором невірно розставлені акценти. Якби було сказано трішечки інакше, наприклад "ви всі – раби, ви всі прагнете ярма…", це б уже якось сприймалося, як частина з філософії надлюдини, що має для людей чарівну притягальну силу. А відчувати себе лайном ніхто, крім очевидних дегенератів, не хоче. Отже - що, цей твір Автор написав для дегенератів ? Маю сумнів…

Отже, знову і знову , як це не сумно, тут і там з тексту випирає верблюдячими горбами непрофесіоналізм Автора…

Тепер щодо ляпів. Очевидні ляпи , на жаль, є. Багато з них я вже описав вище. Є і граматичні помилки ( "не треба так сурово…"), подекуди не вистачає, як завжди, розділових знаків, ну, але це, звичайно поправимо.

А от щодо ляпів конструктивних ( точніше – деструктивних) , то це просто біда. Власне, мова про один "ляп", який ставить жирний хрест на всьому оповіданні. Тобто – про закінчення. Що ми дізнаємося із закінчення, то це те , що "полкан – це кентавр". І все. Вибачте, але це можна було і просто так написати , і не потрібно для цього було городити весь огород, в смислі – оповідання.

Тобто, закінчення твору повинне якось підсумовувати весь твір, завершати його логічно чи давати якусь надію на майбутнє, а тут такого нічого немає, а є просто фраза "полкан – це кентавр". Ну і що з того, що "полкан – це кентавр" ???? Що з того, що "Удачі Вам , Кентавре" ? І взагалі не зрозуміло, хто саме не знав, що "полкан – це кентавр" ? Сам Полкан ? Чи інспектор Холмський ?? Може, Гітлєр ? Чи взагалі Іван Васільєвіч з Іваном Нікіфоровичем ? Тобто , ця фраза про полкана, котрий кентавр , це , як говорять у народі – "приший п….ді рукав". Більш бездарного закінчення цього , в цілому більш-менш читабельного , хоча й з деякими ляпами, оповідання, було й годі придумати.

Отож, з жалем та без тіні злорадства мушу констатувати, що твір "Поліцейський Пес Полкан" не лише не тягне на якусь відзнаку, а його треба дуже і дуже грунтовно переробити, бо у своєму сьогоднішньому стані він викликає хіба що бажання швидше перегорнути сторінки і добряче помити руки з милом.

Сподіваюся, що пан Автор вірно оцінить мою критичну статтю та буде мати громадянську мужність, щоб зробить належні з цього висновки, а також, що ця критична стаття послужить інструкцією для інших початкуючих авторів, які захочуть написати фантастичне оповідання, бо краще навчатися на чужих помилках, аніж на своїх власних.

З повагою, Кока Черкаський.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.04383397102356 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Реклама: Did you know How to Buy Ethereum with credit card? at beaxy.com

Що почитати