Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Сподобалось, але

(Рецензія на твір: пісочний годинник, автор: Андрій Деревенко)

Я іноді теж думаю про час. Хитра штука. Начебто - є, і в той же час - нема. Що це таке - існувати в часі? Що таке зміна, рух, що таке причинність? Інтуїтивно все, начебто, ясно, але якщо глибше копнути... Anyway, кілька технічних порад.

незад віддав - назад віддав

причастя від гріхів - наскільки я знаю, так не кажуть. Можна причаститись чогось (тіла і крові), але не від чогось.

і схожий дим, що шле димар - в принципі ясно, що дим з димаря іде. І тому трохи тавтологічно звучить. Димар тут якось не тойво. Потім, інтуїтивно це у тебе вийшло, чи усвідомлено, але загальна риса багатьох речей, які ти перераховуєш - мінливість. Поверхня моря, лет птахів, хмари, дим. Потім - гріхи, тобто вчинки, які людина може робити, а може не робити. Якось із загального ряду ті декілька статичних речей - димар, картина - вибиваються.

припнув картині язика - не зрозумів цієї метафори. І що за дедлайн?

піски. моря. і спогад тіл.
про те, з ким був. про тебе. дотик.
про світло. ніч. про рух. про тінь.
про аромат тебе навпроти.
Взагалі це недопрацьована строфа. Має бути, напевно, "спогад тіла", а не "тіл" - ти ж власне тіло маєш на увазі, а воно у тебе одне. Потім, в другому рядку ти згадуєш "про тебе", а в останньому - "про аромат тебе", тобто знову ж таки "про тебе". Якось це не так.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.04422402381897 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати