дякую :) всім винуватцям, серце берегтиму, зламки вже й будуть, як трошки діалектизм, а кому поставлю, дуже дякую:).
© анонім, 11-06-2008 |
Кортить прочитати, пане винуватець, та для серденька слабенького цей твір є важким. Зворушує, бентежить.
Мені доводилось на похоронах (це я вже не до вірша) присутнім бути. Це я вже зараз інакше себе поводжу, а раніше - безсоромним був. Плакати хочеться - хоч ріж тією струною, що від серця до серця натягнутою бринить. То я себе веселив, щоб не плакати, щось згадуючи чи уявляючи зовсім не тематичне. А зараз - не можу. Чи я помиляюсь?
Я знайшов елементи гумору в цьому вірші, а він начебто не на зовсім смішну тему. Більше нічого не скажу, бо як-не як, а вірш про особисте.
Можу сказати, що, мабуть-таки не "зламки", а "уламки".
У другому рядку перед "німого" має бути кома.
Таки я нечуйна людина, бо пишу про дрібниці.
Жіночі закінчення рим у вірші генерують специфічну ритміку.
Творчих успіхів, Юліє.
Ти ж з розумінням ставишся до рецензій. До всього взагалі, як мені здається :)
Творчої наснаги. Здоров'я. Бережи серце.
Щиро Олесь.
© Олесь, 11-06-2008 |
