Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Шість смертей Іцка-кравця, автор: Іван G.)

© Noelle Daath, 05-06-2008
Чудове оповідання, читається на одному диханні!

Але, на додачу до написаного паном В'єнцем, знайшла ще кілька невідповідностей:

“Працював він довго і ретельно, обережно кладучи кожен шов.”,

а далі в тексті згадується, що в Іцика була машинка “Зінгер”. Але ж машинний шов строчать, а не кладуть...

“...Пізньої осені швидко темніло, а вони сиділи в сутінках своєї господи, не наважаючись запалити каганець.
....- Я зараз піду повечеряю і по справах, і за три години буду. Якщо за той час пошиєш з того маринарку, яка мені сподобається, то вважай живим лишився...
Майбутній абсольвент пішов, а Іцко залишився сам, з Рахіллю і двома жовнірами, які тепер стали його вартовими. Рахіль хлипала на канапі, жовніри, поклавши карабіни в куток, різалися за столом в карти, а Іцко взявся до роботи... ”

Ну, по-перше, щоб пошити костюм, треба побачити статуру клієнта. А отой молодик так і залишається у верхньому одязі (надворі пізня осінь).

Крім того, не ображайте Рахіль. Яка це жінка три години поспіль хлипатиме на канапі, коли чоловік шиє? Рахіль одразу ж мала протопити грубу – щоб мати вуглики для праски, бо під час роботи кожен шов одразу ж прасується. А як не було прасок, кожен шовчик виминали руками!

І взагалі, там роботи до біса: поки Іцик кроїв, жінка мала наготувати праску, потім працювали удвох напереміну, то піджак, то брюки.
Ану! крім верху, ще ж підкладка, ще й бязева підкладка в піджаку (яку ще треба проклеювати!), а ще ж обметувати шовчики, петельки для гудзиків, пришивати гудзики, підрубувати брюки... зазвичай це робили діти або підмайстри, а тут мусила робити літня жінка.

“Іцко так швидко не шив ще ніколи. Його старенький «Зінгер» дивом не розвалився через цей поспіх. Та все-ж за три години він закінчив. Клієнт залишився задоволений. Іцко залишився живий…”

Попри весь поспіх за три години літній чоловік не впорався б. Ну, за пару днів – то ще можна... Це хіба що молодий кравець міг купити тканину, пошити собі на машинці брюки за 2 години та піти на побачення.

“Наступні два року, Іцко переховувався по підвалах та інших схронах. ...Єдиною одежиною яка в нього залишилася був все той же костюм...”

Два роки? У самому костюмі?
Пару місяців, до осені – ще повірю. Ану, львів'яни, яка взимку середня температура у Львові? а вогкість? чи витримає хоча б одну львівську зиму радікулітний дідо у шовковому костюмі?

З повагою, Noelle Daath
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.043078899383545 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати