Забагато чортів

"Тисяча маленьких чортенят
Танцюють на моєму підвіконні.
Вони руйнують в домі все підряд,
Пронизуючи наскрізь мої скроні."

Два віршових розміра.

"Дві тисячі маленьких чортенят –
Я так хотіла б бути їхнім князем.
Але хоч сатана сам тобі брат,
Я залишаюсь лише їхнім в’язнем."

Краще (н м д) - "Я б так хотіла бути їхнім князем"...

"Три тисячі маленьких чортенят –
Для Легіону це вже забагато.
Вони регочуть і кричать: «My God»,
І навіть шепіт їх як грім гармати."

Віршові розміри. Майже та ж сама біда.

"Та ось не тисячі – один страшенний Чорт –
Він мій коханець (може й коханка),
Кидається на мене, наче хорт,
Готує нутрощі мої він до сніданку."

Ритміка вірша пішла шкереберть взагалі.

"Я в його рисах впізнаю тебе.
Світанок не наступить в моїй долі.
Не від горілки чи отрути мені зле –
Погано від пекельної любові."

Ритміка + рима.

"Дарма благаю порятунку. Легіон
Вливає мідь у вуха, рот і очі
Руйнується останній бастіон
І я навіки в’язень твого «хочу»."

Я означив деякі технічні моменти.
Творчих успіхів. Олесь.

© анонім, 07-05-2008

Дякую, що оцінили гумор. Але пародія була на десять негритят! на містику я не претендую, мені це слово подобається. Просто, коли людину "глючить по-чорному" в очах починає двоїтися, а якщо їх починаєш рахувати, тут і перебільшити не важко! така ось галюценогенія!

© анонім, 07-05-2008