

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	808
Творів:	12241
Рецензій:	18848

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Вйо на возатус!

(Рецензія на твір: Сьогодні знов на мене дивляться так, автор: Максим Горбатенко)

"Давайте міркувати за ланцюжком", як казав був Леонід Макарович, Джордж Вашінґтон нашого терену.

Дівчата вірші "народжують" (за відгуками авторок на критику). Зайве пояснювати вади, бо це кумедія - що чоловік знає про роди? Але дівчата уважні до слів і всотують основи техніки мимоволі, тому вже з початку пишуть краще за хлопців. Твори складають біологічний цикл. Чим далі, тим, ймовірно, буде цікавіше. А поки що, коли критик помічає вади тексту, реакція подібна, якби лікар пропонував майбутній мамі допомогу, а вона - "що ви мені кажете, воно й саме вискочить"...

Найдошкульніше, мабуть, що можна докинути аутору - незнання теми. Не тільки з точки зору штуки, але й життя - як мене стомила повінь "стішкофф пра любофь", де нема ні віршів, ні кохання... Який, драбе, інтерес мені становить текст того (а тим більше - тої), хто про любов хіба у книжках читало?
З іншого боку, ліпше б вони дітей родили. Слова ще й - сурогат невдячний. Слова - в порівнянні з дитиною) - не тільки пласкі, холодні та мертві, вони ще висмоктують живий час.

Хлопці, на відміну, вірші будують, у них граються, чи ними б'ють. Це більш свідоме (як і засвоєння техніки), тому попервах якщо погано - то дуже погано. Але пояснення помилкок, (буває) саме тому діє.
З аналогії бійки: ви машете кулаками абикуди. Удар не фокусований. Тому мимо. Якщо вірш - це шпага, тонким лезом колють (а не рубають як сокирою, попри абсурдні "дуелі" в кіно).
З аналогії гри: зайшов колись у шаховий клуб, аби сівши, отримувати в матрикул зачот з фізкультури. Є2-є4 знаючи. Тут шкет років 10-ти і взув мене, позіхаючи. Мда... Якщо вірші це шахи, в них теж є дебютні схеми (вже написане), вдалі прийомикомбінації та зв'язна стратегія гри. Ви, пане Максиме, (мені здається з тексту) вже знаєте базові ходи... Ану, знайдіть-но "штучки", яких я ще не бачив!

Знову ж кажу: головний принцип нововіденської школи - "уникати банального". Написав - перечитав - перевірив - замінив пласке шишкуватим, а кругле рогатим. Знову ж цитую: "наше завдання - покращувати", хай не до шедевра, але щоб зроблену роботу було видно, а не тяп-ляп. То баришні стішкі іншим місцем пишуть, а чоловіка прикрашає розум.

"Таланту до віршування в мене, здається, немає", кажете? Ви не знаєте, я не знаю. Поезія - це не талант. Поезія - це машина логіки, вивільнена від істиннохибних зв'язків; створена, аби спричиняти розумовечуттєве коротке замикання. Шок. Як у голові макітриться, коли ступиш на вимкнений ескалатор. Ви ще тільки фігури розставили, а вже кажете "щось, мені здається, немає хисту"... Я не знаю, і ви не знаєте, поки що гри нема. Ви заграйте спершу, тоді...

З загальниками всьо, тепер по тексту.
- Це (певно малося на увазі) верлібр. Вільний вірш. Вірш у прозі. Квінтесенція поезії. Ніяких вериг і рамок - ні метричної хвилі "куда ідьом ми с п'ятачком", ні рими, ні строфи - яскравий образний вибух і чуттєвий накал.
Картин не бачу, драми нема. "Вони не зрозуміли. Та їх не турбувало... Мені не зрозуміло. Мене й не турбувало." Мене, коли не розумію, турбує. А так усім фіолетово. Зусилля розуму нульове з обох боків, "вони" - на те й "вони", але ауторугерою таке прощати...
- "Існувало- стогнало- турбувало" на кінці рядків - римуються. Якщо - мимоволі (верлібру рими зайві), чому не перекрутити фрази, аби уникнути? Якщо це рими - то дієслівні і в однаковій формі, а це банально. Гірше тільки "рози-морози ". Чи то, рожі...емммм... - морожі? Ні, таки, мабуть, справді морози...

Відступ. Не для вас, пане Максиме, скажу. Хто лепече "а я люблю дієслівні рими, бо в них є... дія" (сліпучий спалах одкровення!), то певно мамка вас ременем мало драла в голоштаному дитинстві "а-та-та, не римуй дієсловами, а-та-та..."
Від "кохаю - бажаю", скажімо, інтриги не виникає. Від цього канудить. Блювати тягне. Якщо спостигло високе почуття - чи обов'язково про нього мимрити базарними словами? Невже воно не варте хоч мізерного зусилля одшліфувати фразу та знайти незаяложене? Все'дно, якби дівчині замість квітів принесли віник. Тьху.

- (Римований) вірш то - тільки рими, так-сяк "пов'язані" "змістом". Рими мають буть далекі за сенсом, тоді - раз - вигулькнуть несподівані образи, і - два - читача чіпляє інтрига "а ну, як вінвона викрутиться?"

- Зв'язка "так, наче" . Заважке. "Так" - зайве. Порівняння - ніяк не екзотика, що ніхто не втямить. Убийте це погане слово! ((:
- Але й тоді лишиться 3 "наче". Нема розмаїття, без варіацій на тему. Ніби(то), наче(б)(то), (не)мов(би), як, схоже, подібно... Тіпа. (:
- Чому вчора - "знов", по правді не вкурив. Тому "знову" - ввижається зайвим. Убийте, прошу, це погане слово!
- "тіло йде, куди й мало". Мало мусило, чи мало небагато? Ви ж тут цього не планували? "Тіло йде". Якщо не "тіло, занурене в рідину", то - моє тіло. Чому, втім, не - "ноги"- йдуть, бо - ноги - ходять, а тіло на них, вроді, їздить. Чому просто "йде" - а не... (гора синонімів). Чому тричі " дивляться" - а не... (вагон синонімів). Чому тричі "існувало" - а не... (купа синонімів). Варіації теми.
Чому просто не "було"?
Чому тричі "розуміти"?.. Тямити, допетрати, шурупати - держіть мене, патку...
- "Я не хочу розуміти" нейтральне, нуль емоцій. "Я" - зайве, бо ясно, що "я"? Не хочу розуміти. Не хочу тямити. Не хочу знать. Знать не хочу їх бажань! Їх забаганок - знать не хочу! В гробу я бачив їх бажання (в білих тапках)! Бажання їхні - ними я підтерся! Я з носа висякався на жадання їхні! Ви п'єте кров мою, бажання ваші - п'явки!

Нуууу, і тому подібне.
Все пішов сорочки прати.

З пошаною,
YeP.

мммм.... реца шикарна, але шо вит ам кажете про то, яким місцем баришні пишуть?????
катя луганська.

Блін це блєск: "...Поезія - це машина логіки, вивільнена від істиннохибних зв'язків; створена, аби спричиняти розумовечуттєве коротке замикання. Шок..." Авторе, вам пощастило - така рецензія зобов"язує працювати))) Дякую і від себе теж.

e.coli

шікарна реца!

Дякую вам за хорошу критику. Справді хорошу. Буду вчиться. Може, через рік-другий і напишу щось більш-менш достойне. З повагою М.Г.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0102150440216 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design