Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Волинь з галицьким акцентом

(Рецензія на твір: , автор: )

Скажу щиро, повість Олеся мені сподобалася. Цікава побудова твору – текст основної сюжетної лінії, що відбувається на Волині в часи “Золотого вересня” перемежовується з відносно сучасними фрагментами статей газети “Червона Волинь”, ніби то не пов’язаних між собою, що в кінці зводяться в єдину цілісну картину. Особисто мене вражає те, що хоч сюжет закручено навколо моторошного злочину, все ж твір вийшов світлим і оптимістичним. Автор вдало передав яскраве і барвисте бачення того страшного, сповненого ненавистю світу очима дитини. Здається, відчуваєш смак яблука з саду старої осадчихи. Олесь дбайливо промальовує ту епоху, весь побутовий дріб’язок достовірний: зброя, страви, пейзажі, події, долі героїв.
Та все ж, вслід за російським театральним класиком, в кількох місцях повісті я заволаю – “НЄ ВЄРЮ!!!”
Художньо недостовірний вчинок Харитона Біленка – він людина, вихована на російській військовій традиції, отруєння – за межами понять честі колишнього улана. Природніше, якби це зробила, наприклад, баба-осадчиха. Отрута – зброя слабких людей. Люблені автором латиняни розглядали цей злочин як вбивство і зраду водночас.
Кілька слів про історизми. Усе це, боронь Боже, не науково, просто з чутих мною розповідей старших людей.
Коли я читаю історичні твори, часом згадую цитату з Дюма: “русские пили водку из самовара, сидя под развесистой клюквой”. Ця розлога журавлина часом трапляється і в Олеся:
Ставлення до режиму Ніколая (чи Святого чи то Кривавого, тепер не добереш) тоді у волинських українців було дещо інше, ніж вказує автор. Після польських пацифікацій Російську Імперію згадували ледь не з ностальгією.
Загадкою лишився для мене епізод, коли Харитон Біленко розглядає фото з хвацьким козаком в черкесці з газирями і красунею молодичкою з немовлям і доньками. Якщо це він з дружиною, сином Юрком і невідомими нам доньками – я здивований: козаки – донські, кубанські, терські (сибірських відкидаю - не носили газирів) - формування етнічні і Харитон не міг ним бути – він же українець і улан. Крім того, два з трьох хрестів Харитона - від Директорії й уряду Пілсудського, тому на російській черкесці міг бути лише один.
Дозволю собі невеличке зауваження: якби автор вказав, що дві доньки з фото, що лишилися за межами оповіді, були б замордовані більшовицькими комісарами, тоді венедета Харитона виглядала б художньо вмотивованою.
Далекий від Волині діалект, яким розмовляють герої.
Та все ж, читаючи, я отримав задоволення і чесно тисну кнопку “варто прочитати”.

З повагою,
Камаєв Юрій

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044502019882202 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати