Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50951
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Волинь з галицьким акцентом

(Рецензія на твір: , автор: )

© Камаєв Юрій Статус: *Історик*, 04-07-2005
Скажу щиро, повість Олеся мені сподобалася. Цікава побудова твору – текст основної сюжетної лінії, що відбувається на Волині в часи “Золотого вересня” перемежовується з відносно сучасними фрагментами статей газети “Червона Волинь”, ніби то не пов’язаних між собою, що в кінці зводяться в єдину цілісну картину. Особисто мене вражає те, що хоч сюжет закручено навколо моторошного злочину, все ж твір вийшов світлим і оптимістичним. Автор вдало передав яскраве і барвисте бачення того страшного, сповненого ненавистю світу очима дитини. Здається, відчуваєш смак яблука з саду старої осадчихи. Олесь дбайливо промальовує ту епоху, весь побутовий дріб’язок достовірний: зброя, страви, пейзажі, події, долі героїв.
Та все ж, вслід за російським театральним класиком, в кількох місцях повісті я заволаю – “НЄ ВЄРЮ!!!”
Художньо недостовірний вчинок Харитона Біленка – він людина, вихована на російській військовій традиції, отруєння – за межами понять честі колишнього улана. Природніше, якби це зробила, наприклад, баба-осадчиха. Отрута – зброя слабких людей. Люблені автором латиняни розглядали цей злочин як вбивство і зраду водночас.
Кілька слів про історизми. Усе це, боронь Боже, не науково, просто з чутих мною розповідей старших людей.
Коли я читаю історичні твори, часом згадую цитату з Дюма: “русские пили водку из самовара, сидя под развесистой клюквой”. Ця розлога журавлина часом трапляється і в Олеся:
Ставлення до режиму Ніколая (чи Святого чи то Кривавого, тепер не добереш) тоді у волинських українців було дещо інше, ніж вказує автор. Після польських пацифікацій Російську Імперію згадували ледь не з ностальгією.
Загадкою лишився для мене епізод, коли Харитон Біленко розглядає фото з хвацьким козаком в черкесці з газирями і красунею молодичкою з немовлям і доньками. Якщо це він з дружиною, сином Юрком і невідомими нам доньками – я здивований: козаки – донські, кубанські, терські (сибірських відкидаю - не носили газирів) - формування етнічні і Харитон не міг ним бути – він же українець і улан. Крім того, два з трьох хрестів Харитона - від Директорії й уряду Пілсудського, тому на російській черкесці міг бути лише один.
Дозволю собі невеличке зауваження: якби автор вказав, що дві доньки з фото, що лишилися за межами оповіді, були б замордовані більшовицькими комісарами, тоді венедета Харитона виглядала б художньо вмотивованою.
Далекий від Волині діалект, яким розмовляють герої.
Та все ж, читаючи, я отримав задоволення і чесно тисну кнопку “варто прочитати”.

З повагою,
Камаєв Юрій
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.9933021068573 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …