Ваші мене також вражають. І настільки, що я не завжди можу осягнути велич їхньої думки, ідеї. Якось завітаю до якого-небудь з них. Продемнострую свої враження :)
"Якось знизив дух свята".
Не вірші знижують цей дух свята, а сліпе наслідування.
Я розумію, що дерева, кущі та риби не мають нервових закінчень, але це не значить, що цим треба користуватись так нахабно. В мене церква поряд. Був солдатський спортивний зал, а тепер - вона. З двома корабельними риндами та колоколом діаметром з відро на спеціальному консольному кріпленні. Дві бані з хрестами, отець святий, дячок вгодований також, хлопчина-дзвонар, громада похилого віку в чорних хустках, середнього віку - сумні на вигляд теж. Наче рідня якась велика - схожі між собою. Де в місті стільки селян береться? Не знаю, а тільки дивуюсь.
І прийшли вони всі з абрикосовими гілками, верболозом зелено-жовтим, якимись гілками кущів з квітами білими... З цим тільки не йшли. В радіусі сотні метрів майже нічого, що піддалося такій селекції, нема. Поламано. Різати, мабуть, нема чим. Ось тобі і Вербна неділя.
Великодень значно інакше виглядає - веселіше. Ті ж самі селяни на "джипах", "жигулях" та "опелях" задрипаних, або пішки, але які ж радісні...
"Скупа жертва"... Бузок погано цвіте наступної весни, якщо його не ламати. Верба - так-сяк. Росте собі та й росте. Але все одно - гілочка весни дочекалася, бруньки розкрила, листячком очі потішила, а хтось її ламає, святить, а в понеділок на смітник викидає. Саме це мене вражає. Хай би вже сина божого ними б зустрічали.
Дякую за рецензію. Творчих Вам успіхів :)
© Олесь, 23-04-2008 |
