Ну, бачте за точність перекладу після Павличка можна навіть і не балакать.
Я вважаю свій варіант переспівом. Це переклад не слів, не виразів, а образів, зрозумілих сучасному українцю.
Щодо роботи над текстом – в мене ще є час. Якщо звідкись вигулькне у голові оновлений варіант, я його надішлю. Але, між нами кажучи, головне – участь у конкурсі.
І так слава богу, що вдалося зберегти римування та строфа не дуже довга, що написано не занадто високим штилем, бо навряд чи людина у стані крайнього відчаю віршувала кучеряво.
"Сухозлото" - звичайне українське слово, ніякого всотування тут не було.
Передостанній рядок чи й не найскладніший у всьому сонеті, він майже всюди виглядає штучно. Навіть у Павличка.
«…Я від всього цього вмирав би й нині,
Та жаль лишити друга в самотині.»
(Ану, спробуйте продекламувати...)
Або, наприклад, візьмемо переклад на білоруську Уладзіміра Дубовки:
«…Стамлёны ўсім, сумую па труне,
Ды як жа друг мой будзе без мяне?»
Уладзімір Дубоўка (Беларуская Палічка: http://www.knihi.com)
© Noelle Daath, 09-03-2008 |
