

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	753
Творів:	11428
Рецензій:	17338

Наша кнопка

Код:

Рецензії

загалом твір цікавий

(Рецензія на твір: У пошуках невтрачених, автор: Жан)

Проблематикою сягяє основ буття людини, закинутості її в світ. На Гаці періодично зявляються схожі твори, але часто вони, користуючись мовою Олександра написані у стилі "гаплик". Даний твір цікавий тим, що він не в такому стилі. Так, проблема самотності, безпорадності людини тут основна, але вона не є трагічною ( точніше є, але саме як певний стан, що минає). І це досить правдиво, і.. про людину, тобто саме тому цей твір розглядаю як твір про існування людини. А не про те ,як все в нас погано, або в них.. "гаплик" іншими словами. В творі розкривають переживання Анни через приму самотності, її спробу діалогу із Генріхом ( і це теж правдиво!, бо саме так і відбувається процес прощання із тими, хто пішов). Не знаю чи авторка це зробила свідомо,( якщо так, то вона знайома з психологічними особливостями переживання горя), чи ні, але твір досить вірно це зображує. Фінал твору тільки підтверджує таку думку. Анна "відпустила" Генріха, і разом і з нею самотність ( дивна річ, той хто поклмканий для того, щоб знищити самотність її поглиблював - але це є знов прикладом існування людини, проявів суто людьских якостей, часто суперечливих, незрозумілих). Останні фрази твору дозволяють нам згадати Сартра і його спробу пояснити емоції людини як спробу розуміння буття людини, спроби конструювання реальності. Анна , познайомившись із самотністю, народилась ( переродилась) в новій якості, вона готова до нового розуміння світу, до розуміння себе.. Тобто життя продовжується!
Не дивлячись на такі переваги твори, мені здалось, що всі можливості теми не використано. І насамперед, тому що тема така.. складна, до неї слід підходити обережно, хоча б для того щоб не перетворити твір на твір про "гаплик" .
Образ із немовлям не сподобався, бо на мій погляд, самотність в даному випадку виступає як партнер персонажа, як "співрозмовник", а не дитина... Не знаю ще чи сварто говорити про сьогоднішне сонце, зрозуміло ж що сьогодніше, не вчорашнє ж..
З повагою,О.Т.

Я думала трохи по-іншому,
Так Самотність безсумнівно існувала до появи Генріха, але вона не була усвідомлена Анною. Присутність Генріха це не присутність іншої, рівної їй людини, а людини, можна навіть сказати ілюзії, яку Анна сама створила для себе. Генріха цілком могло й не бути ніколи, Анна могла спілкуватися з собою сама. Смерть Генріха, це не початок самотності, а початок усвідомлення Анною своєї самотності.

Розумієте, Жан, а якщо самотність розглядати як те, що є безпосередньо даним для людини? ( про можливість такого припущення, можна гооврити виходяти із всього твору, його тональності). ТОбто вона народжується разом із з народженням людини, появою. Іншими словами, вона була вже до втрати Генріха! Чи то в самому існуванні Анни ( у згорнутому стані), чи то повязаною із існуванням людства як такого. Я думаю і в тому і тому випадку правильно. Бо Анна є людиною. Відповідно, для того щоб самотність потрібні були передумови. Звичайно можна говорити, вона народилась і вирощується як дитина. Але в такому разі в творі схоплено лише зовнішні ознаки росту ( розвитку), бо розвиток дитини складний, а в творі досить простий. Саме тому я говорив, що твір не зачепає глибини. От ви говорите, "росте, народжується, помирає", але ж то не так, тварина теж "росте, народжується, помирає", і рослина, і камінь, і т.д. Де сама людина? Це я не в сенсі, що в творі її немає, якраз навпаки.
О.Т.

Дякую, за рецензію. Дивно, але Ви відчитали майже все, що я хотіла сказати. Особливо потішило розуміння закінчення.
Що ж до образу немовляти, то малося на увазі, що самотність має людські особливості - росте, народжується, помирає. Хоча, цілком можливо, що у творі згадано тільки про народження та смерть, а сам процес росту й встановлення упущений.
Сьогоднішне сонце - навмисно сконструйована фраза. Хотілось побавитись із часом, та все ж напевно потрібно було продовжити цю гру, а не закидати.
Сенкс.
Ж.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0230178833008 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design