Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Як і обіцяв,

(Рецензія на твір: Дорівнює, автор: Антоніна Аністратенко)

висловлюю свою думку.

Мені сподобався перший вірш. Там, де про жука. Знаєте, в уяві виникла навіть картина: мій улюблений гурт АукцЬІон раптом вирішив виконати пару пісень українською мовою, і серед інших оцю про жука. На слова Антоніни Аністратенко. Щоб гітара так ковбасила, і саксофони, і Олег Гаркуша по сцені гасав, як жук по життю... краса!

Отак помріяв-помріяв, і далі взявся читати. І виявилось, що всі вірші з цього циклу суперово би звучали в музичному супроводі. Ці слова музиці рідні.

Окей, музичні аналогії закінчились, тепер про дещо інший вид мистецтва, а саме про живопис. Не пам’ятаю, в якому саме фільмі (стоп, це я про кіно заговорив), була така сцена: приходить багатий чувак на виставку сучасного живопису (ага, назад до наших овець), щоб придбати якусь картину. Ходить, дивиться... якісь геометричні фігури, лінії, плями... потім каже, що немає сенсу купувати картину, яку можеш намалювати сам. Розвертається і іде геть.

Це я до чого веду. До того, що гра з фонетикою сама по собі не може бути ціллю. Це форма, а повинен бути ще сякий-такий зміст. При бажанні можна достатньо швидко скласти докупи достатньо велику кількість слів, користуючись принципом співзвучності, і дотримуючись розміру і рими.

Але якщо вашою метою було саме визначити, наскільки добре ви володієте формою, то ви своєї мети досягли: ви формою володієте дійсно впевнено. Мені здались цікавими ваші поетичні твори, так що ця рецензія, напевно, не остання.

М.К.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.046143054962158 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати