Я розгубилася...

Нє, ну, цілий жанр написати у мене сили не вистачить... (: Мммм, хотів було сказати, що думав усе було (собі) ніби ясно, але... як колись батьки казали: "Наш карапуз знову загадками говорить", тож... були прецеденти...

А щодо ребусів... дак чи не кинули б ви, якщо буде змога, оком, на отой "Не без київського мотиву", бо - йой же мені - цікаво, що все-таки просочилося в текст. Бо коли карапуз дійсно береться недоговорювати...

© Yephrem Patsyukevitch, 25-02-2008

Вау! Браво! Браво! Аплодисменти! От бачите, цікава штука - вірш. Стільки в ньому підводних течій, стільки всього закодовано! Але без вправного лоцмана не пропливеш, без радистки Кет (себто Yephremа) )не розберешся!
Слухайте, а давайте започаткуємо новий жанр ( тобто, жанр ваш, ідея моя :)) вірш з розшифровкою. Це як ребус, який треба розв"язати. Мені розшифровка страшенно сподобалася! Респект!!!
Дякую за увагу і ретельність у роз"ясненні. Але направду, коментарі мені дуже і дуже припали до душі.
Весняного настрою і гарних живениких качат, (ой, я хотіла сказати дівчат!)
:))
Л.Д.

© анонім, 24-02-2008

Дякую за рецензію, пані Любове!
Спробую пояснити, якщо знову вийде мішанка, скажіть, згода? (:

- до чого тут книжка? Подружка черевика?
- Ні, то приятелька сумки. (: То продовження переліку речей у мішку. Бутильок, салати, і книжка. Ви праві, щонайменше, таки не треба було їх відділяти крапкою.

- Кому "реквієм"? Черевику?
- Саме так. (: За що? Аби ганебно не рипів більше, анциболот. Як саме? Футбол черевиком, гадаю, сам очевидний. А смертельну муку йому заподіяти можна повісивши на шнурку, втопивши в бачку, четвертувавши кухонним ножем, чи й спаливши в духовці під соусом. Знову ж, (:

- Усі думки якісь розгублені
- Ну як... (як на мене) думка тільки одна. Одна - і він її думає. В усіх видах одна.
Що рипить. (:
Рипить - і всім чутно.
Нав'язливе відчуття, що посміховисько. З мішком, зачуханий, ще й рипить на кожному кроці. Ну, подібно: як вийни на сцену, почати нахненну мову - і тільки тоді помітити, що стрілки на панчохах масово втекли, а собака поцяцькував мокрими лапами білу сукню? Але треба триматись. (: Звідси "втішання". А, може й не видно (а тут не чутно)? І недовго вже. І паскедні панчохи. (:

- до чого тут "дівчата
Останнє "втішання". Тут, може, й м'ячка вийшла, аби не заплисти в наступний п'ятивірш. Воно говорить, що увага мимоволі звертається на яскраве, блискуче, рухливе й молоде. Жінка на вулиці - модель на подіумі, мужик по вулиці - хтось куди плуганить, ледве брижа на тлі.
Чому качата? "Мов лебедята до води"? "Мов лебедиці до води", або? Чому до води? Тому шо швидко, зграями, до своєї стихії, та як пісенька.
Коротше кажучи - це "втішання" - "та кому ми вже треба?" (:
Вітгенштейн, га? (:

Yephrem.

© анонім, 23-02-2008