

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	806
Творів:	12220
Рецензій:	18798

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Де закінчення?

(Рецензія на твір: Стісмелтартон., автор: kokacherkaskij Статус: *Маестро*)

Оце ще вчора прочитав ваше оповідання, а сьогодні походив, подумав, і тепер пробую викласти свої думки, враження та зауваження. Повторюватись не буду, що існування Стісмелтартона не є новинкою, хоча спершу я подумав, що він планета, як і його кохана, втім вони виявилися значно меншими.

Оповідання складається із двох пов’язаних між собою частин, котрі об’єднують очі Стісмелтартона, вони згадуються на початку, як ”кристали кварцу”, так і в подальшому, як алмази малих шибеників. Тому при першій згадці бабі Груні про ці алмази, я вже здогадався, що саме знайшли Ігор та Вадік, тому чекав на цікаве продовження. Але весь подальший хід розповіді пояснив, лише як саме хлопці знайшли ці ”органи зору”.

На мою думку, що перша сюжетна лінія, що друга, не є до кінця завершеними, і хочуть продовження

Зокрема, мені, наприклад, захотілося б побачити як розвиватимуться міжпланетні любовні стосунки між Стісмелтартоном та Артонмелтою після осліплення першого.

Що сталося із хлопцями, котрі знайшли алмази? І з самими алмазами? Чи вони пропали серед дитячих іграшок, чи потрапили до рук вчених?

Виникає питання. Хлопці полізли у закляте місце, де щезали люди і ніхто не повернувся. Як же так вони змогли вибратися звідти? Так справді існує чимало історій про так звані чортові поляни, де інколи не діють звичні фізичні закони та плин часу, але що допомогло їм вибратися звідти? Я так зрозумів, що Стісмелтартон міг знищувати небажаних відвідувачів з метою самозахисту. Але що заважало йому розправитися з хлопцями? Може вони були якісь особливі, або мали з собою щось, що завадило це йому зробити?

”весело і безтурботно сміючись, як колись у дитинстві” – я розумію, що хлопці вже підлітки, і, можливо, вважають себе дітьми, коли мали вісім-десять років, але ж подальші їх розмови та вчинки інколи суперечать між особою. У мене складалося враження, що вони переплигували з одного віку в інший.

”Ігора” – Ігоря

А втім, може ”Стісмелтартон” – це теж підліток, і ці алмази, це насправді: ”Ну… таке як … як клейстер” :)

Чекаю на продовження!:)

Щиро І.С.

кварц самий звичайний, який іще "чудодійний" ? чудодійних кварців насправді не буває :)
К.Ч.

Про те, що це не справжні "алмази", зрозуміло, просто я вважав, що то не зовсім звичайний кварц, та й пісок, не зовсім звичайний, може вони мають якісь чудодійні властивості?

Я на продовження чекатиму!:)

І.С.

Продовження, гадаю, не буде....
Бо, Ігоре, так можна вимагати від мене продовження усіх моїх оповідань. В тім-то і родзинка, щоб чогось недоговорити. Думайте. Додумуйте. Мучтеся :)

”Ігора” – Ігоря - ВАМ ВИДНІШЕ :) хай буде так !

Насправді то не алмази, а все-таки кристали кварцу. Ну, але діти не вельми розбираються в мінералогії, тому називають все, що блистить, алмазами.

Як хлопці не пропали у заклятому місці ? Дуже просто ! С. же якраз захворів і не зміг їх знищити, хіба що на три дні затримав. Тобто - просте співпадіня. Везіння, якщо хочете. Пішли б вони трохи раніше , до моменту закінчення циклу Артонмелти,- обов"язково би щезли.

Хоча.... я ото трохи подумав-подумав... і в мене визріло продовження.
Та таке !!!!!!!
Ну, Ігоре, вкотре переконуюся, що розмова з вами завжди для мене є плодотворною !

Дякую !

К.Ч.

Взагалі-то у мене була ще одна версія закінчення цього твору, зовсім інша. Рівноцінна за ефектом, а, може, і краща.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.02117395401 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design