Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2710
Творів:	52097
Рецензій:	96321

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Спроба номер два

(Рецензія на твір: , автор: )

Оповідання "На порозі" – це химерний сплав готичної примари з радянською травмою, де кожне речення натягнуте як струна, готова луснути від напруги. Омельченко пише так, ніби водить скальпелем по оголеним нервам історії – болюче, але з хисткістю ювеліра.

Мова тут – не просто інструмент, а зброя. Короткі, рубані фрази ("Вікно притягувало його як єдина світла пляма на тлі густої темряви") б'ють у сонячне сплетіння, тоді як розлога метафорика ("клубочилася і поступово наповзала до центру хати") обволікає дихіння. Це той рідкісний випадок, коли стиль стає продовженням сюжету – кожен діалог, кожен опис несе на собі відбиток фатальної неминучості.

Головна сила тексту – у його біполярності. З одного боку – груба фізичність деталей (запах сечі, "жовтий, як хижацьке ікло, зуб" мертвої), з іншого – примарна поетика ("світла фігура в білих шатах"). Омельченко вправляється з цими контрастами, як кат з ножем – знає, куди вдарити, щоб біль був яскравим, але не позбавляв свідомості.

Фінал оповідання – справжній вибуховий пристрій, закладений під уяву читача. Коли Марія з дітьми провалюються крізь землю, а світлий привид розчиняється, залишається питання: чи було це справжнім, чи лише агонією старого злочинця? Омельченко залишає простір для інтерпретацій, але робить це так, що кожен варіант однаково болючий.

Це не просто оповідання – це дзеркало, в якому читач бачить власні страхи: страх перед невідплатним минулим, страх стати свідком власної розплати, страх, що справедливість може виглядати точно так само, як і злочин. І після такого читання вже неможливо дивитися на світ колишніми очима.

PS: Уявіть вельми поганий день. Уявіть, що ви хочете зламати всі погані сценарії на сьогодні простими добрими словами для абсолютно незнайомої людини. Уявіть, що у вас в легкій формі дислексія, синдром Аспергера і дуже багата фантазія. І уявіть той жах від усвідомлення того, що ви цілих дві години займалися чим завгодно, тільки не читанням "На порозі" Катерини Омельченко. А потім ще й 15 хвилин пишите рецензію на текст, якого не існує.

В усьому треба шукати бодай щось позитивне - певно цей випадок зацікавить мого психіатра.

PPS: Врешті я прочитав за допомогою застосунку, що передає текст голосом @Voice

Додати свій відгук!

Згенеровано за 3.9254231452942 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати

• Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …→

• День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …→

• Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …→

• Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …→