Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2710
Творів:	52097
Рецензій:	96321

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Залізнична фабула

(Рецензія на твір: , автор: )

Поміркуємо тепер про фабулу. Що ми тут маємо: пасажири сіли в потяг "согласно купленым билетам" та й доїхали до відповідних пунктів призначення. Один пасажир спав і бачив сни, інші гомоніли за різне. Життєво? - життєво, саме так і влаштовані залізничні подорожі. А таких подорожей у книжках аж ніяк не бракує.

Залізнична фабула (яку, мабуть, можна віднести до одного з сюжетів Борхеса) так само поширена, як і залізниця: не можуть же ліричні герої нею не користуватися, коли читачі та навіть деякі автори раз у раз купують квиток, юрмляться у двірці, сідають у потяг, розгортають свої бутерброди, відкорковують пляшки, ведуть розмови, читають, сплять, замовляють чай або каву, тощо. Бува, хтось запалить цигарку у тамбурі, а провідник його насварить, когось обікрадуть, а якийсь бідака залишиться на деякій - не своїй - станцій й тужитиме за свої плани та валізи. Ще, бува, в локомотив, вагони або двірець влучать авіабомба, ракета або снаряд - ну таке вже наше життя, на жаль, але все це життєвий, репортажний фактаж, автентичний модус вівенді та операнді. Так воно є на пасажирських перевезеннях, є, та й квит. Те саме стосується всіх інших засобів громадського транспорту, аж до ліфтів та ескалаторів включно - все це працює у певний, притаманний цьому виду транспорту спосіб, а хто з пасажирів той спосіб зневажає, потрапляє у гучномовну антологію жахів із однаковим фіналом "...отримав травму голови". Громадський транспорт як він є, як всі ми його знаємо, тому-то не особливо до нього придивляємося та зовсім мало про нього міркуємо та дискутуємо, хіба що метро зупиниться.

Але.

У просторі творчого осмислення цього життєвого фактажу бодай з кимось на тому транспорті бодай щось незвичайне/цікаве відбувається/стається - з першо- або й другорядним персонажем, не обов'язково подія/конфлікт/пригода/злочин, це може бути якийсь внутрішній процес, криза чи навпаки, вихід з неї, і бажано таке, щоби через те відбулося щось і з читачем, аби він зненацька, просто так відчув щось досі невідчуте або збагнув щось досі неусвідомлене. Просто їхати вже мало, ну бо ми всі їздили.

Чудовий приклад в цьому сенсі - оповідання Чехова "Красуні": потяг зупиняється на станції, пасажири виходять розім'яти кінцівки, а серед них дівчина років 17-18, "замечательная красавица" (вона, можливо, навіть і не пасажирка, а дочка начальника станції) - така, що всі товчуться навколо, наче це якась знаменитість. Стрікто сенсу, якщо роздивлятися її риси, вона зовсім і не красуня, але загальне враження, яке вона справляє, саме таке - замечательная красавица - і це враження робить ДИВО (навіть якщо насправді це ніяке не диво, а фантазія автора - набрехав, сучий сину, вигадав, але ж як хвацько!):

"Около нашего вагона, облокотившись о загородку площадки, стоял кондуктор и глядел в ту сторону, где стояла красавица, и его испитое, обрюзглое, неприятно сытое, утомленное бессонными ночами и вагонной качкой лицо выражало умиление и глубочайшую грусть, как будто в девушке он видел свою молодость, счастье, свою трезвость, чистоту, жену, детей, как будто он каялся и чувствовал всем своим существом, что девушка эта не его и что до обыкновенного человеческого, пассажирского счастья ему с его преждевременной старостью, неуклюжестью и жирным лицом так же далеко, как до неба."

Цього дива досить, аби виправдати читацькі витрати - грошей на залізничний квиток, тобто примірник оповідання, та часу на подорож, тобто читання.

Нічого не поробиш - час іде, і такі мегахіти свого часу як "Прибуття потяга на вокзал Ла-Сьота" 1836 року та оспівування локомотиву Уітменом вже дещо неактуальні - тому що паротяг вже не новина, і опису самого процесу його руху або проїзду в ньому трохи замало. Відтоді залізниця зробилася місцем найрізноманітнішої дії, крім прямого призначення - перевезення вантажів і пасажирів - тут кохаються, вбивають, переслідують злочинців, випробовують сили диявола у здійсненні неймовірних бажань, тут шпигують і б'ються маггли й маги і т.д. і т.п. - що завгодно, залізниця та папір все стерплять. Хіба що показати саму суть буденщини так, щоби постала вона у ще небаченому ракурсі (за цим до Гоголя, який розпочинав з "всі ми знаємо яке те-то" - а потім на три сторінки описував те-то так, що читав бачив оте те-то вперше).

Це якщо йдеться про реалістичний твір. Якщо ні - можна згадати оповідання Дмитра Бикова "Можарово" (100% вторинне щодо братів Стругацьких, але в сенсі художньої сили та композиції еталонне). Коротенький текст, який автор ущерть наповнив жахливими таємницями, жодну з яких ніяк не пояснив, а деякі навіть не показав (тобто ось що воно накоїло, а що воно - хтозна) - ну то й що, читач від першого до останнього рядка наїжачений, що більше загадок, то краще, а він же ніби просто подорожував потягом... Про вплив загадковості на уяву чудово пояснив А.К. Дойл вустами Шерлока Холмса: "в цьому злочині є загадковість, яка збуджує уяву, а де для уяви немає поживи, там немає місця і страху". І це правда не тільки про злочин - Микола Васильович спершу дууууже детально намалював монстрів у "Вії", та коли йому зауважили, що це вже не лячно, а противно аж нудить, розмив деталі - і отут вже за справу взялася уява читача, і він такого собі науявляв, що ну.

Або ще такий серіал був Сноу Пірсер - там людство мешкало у потязі, який безкінечно гнав закрижанілою планетою. Власне на технічних і організаційних питаннях руху увагу глядача зосереджували хіба що у ситуаціях, які загрожували катастрофою - а так-то вся увага на конфліктах і т.д. пасажирів (кохання і смерть - ось що понад усе цікавить читальника, якщо вірити Астрід Ліндгрен).

В сучасній українській літературі можна згадати потяги у "Тигроловах" Івана Багряного, етапний з українцями та пасажирський з пройдисвітами, або общій вагон забацаного поїзда в "Кацапах" Леся Подерв'янського. Вони - прості носії пасажирських тіл і душ, тло, на якому ЩОСЬ "із ряда вон" відбувається з тими тілами та душами. Туди ж можна записати потяг, яким Остап Бендер переслідував підпільного мільйонера.

Навіть згаданий вище ліфт також може переживати хоч якісь, а "пригоди" - згадаймо ліфти Віллі Вонки, що рухаються у будь-якому напрямку, або ліфт Стріндберга, який прямував у пекло, а ще рухомі та примхливі сходи Ґогвортсу, які з власної волі заводили ГП і Ко саме туди, де їм за сюжетом треба було опинитися, аби там з ними ЩОСЬ відбулося.

Кінець кінцем, ЩОСЬ може і не відбуватися, їдуть собі люди в потязі і їдуть, але з цього також можна зробити дещо за допомогою т.зв. "повороту гвинта". Одна фраза у фіналі, яка поставить усе сторчголов, змінить перспективу, розілюзнить або навпаки. Перепрошую, востаннє вже згадаю ворожу літературу, дякувати рідній школі. У Горького деякий душогуб тікає з міста, бо вже накоїв достатньо, і його шукають. А зима, сніг, буревій - аж тут у снігу щось вовтузиться. ДИТЯ! - він ховає дитя під кожух і починає боротися сам із собою. Кинути не можна - загине. Треба віднести у поліцію - але ж заметуть, суд, вирок, каторга або шибениця, фініта ля комедія. Що робити? Кінець кінцем, він таки приходить у поліцію - а там виявляється, що дитина під кожухом задушилася та померла, отакої. Ранні оповідання Трумена Капоте (Міріам, Дерево ночі...) також чи не всі мають у фіналі поворот гвинта - і це ошелешує читача (в найліпшому сенсі).

Дякую, що наштовхнули мене на ці - можливо, цілком недолугі міркування - які прикрасили цю вкрай гучну Київську ніч, хай вони вже всі повиздихають.

З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 1.0537889003754 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати

• Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …→

• День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …→

• Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …→

• Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …→