Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2710
Творів:	52097
Рецензій:	96321

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: , автор: )

Читав і згадував два інші твори, ну, один твір і один анекдот. Анекдот про чувака, який велосипедом возив пісок з Американських штатів до Штатів мексиканських (чи навпаки, не пригадаю вже), а насправді промишляв контрабандою велосипедів. А твір - "Люксембург, Люксембург" Лукича. Оця суміш сирітства, братерства, авантюризму... - запашна атмосфера, скажімо так. Але в тій суміші кожен, у кого навіть не було братів-сестер і не випало вдаватися до кримінальних авантюр, знайде свій біль - оцей пошук батька (Батька, якщо хочете), який навіть поруч залишається невловимим і недосяжним, а як пішов у мандри або засвіти - то й поготів. І оцей біль під час читання аж заступає власне текст - очі бігають, губи ворушаться, думки мигять, почуття збурюються, сльози... стоп. Вобщєм, занурює оця частина у свій біль, і яка б вона не була, сприймається добре (Та й чи ж не тому, що ця частина таки добре написана?! - волає обурений автор).

Але несподіванка з сестрою якась дуже несподівана. Сашкові "не було й 30". Ну, нехай почав їздити фурою у 18 (з натяжкою, звісно, але нехай). Тоді Христі ще й 12 рочків не буде. Замало навіть для "молоденької господині".

"Костя помовчaв і знову зітхнув:
— То дрaмa ти, Сaшко." - дарма, хоча, можливо, таки драма?

Дякую Вам (і ще раз Лукічу).

З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.3013870716095 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати