Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2710
Творів:	52097
Рецензій:	96321

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Бєлє-єт... (І шо може бути цікавого в тому Бердянську?..)

(Рецензія на твір: , автор: )

--- думав я.

А тут виявляється он яка химерія!
Кораблі-привиди!

Але що б воно усе значило?
Хіба вітрильники --- це янголи або світлі духи предків, які прийшли забрати широку, суперпанамаксичну душу нещасного суховантажу до вирію. Але наш суховантаж, чи його богатирська (зовсім не для мілкого Азовського моря) душа, обрав лишитися у рідному порту та розписався в цьому не одним, а цілими двома якорями. Так мені здалося!
Однак це не строго)

Дуже сподобалося!

Єдине, як на мене, зникнення небесного корабля вийшло трохи змазаним. Ви так детально описували його епічний хід, так переконливо помістили його в центр моєї уваги та щелеповідпадальної уваги всього міста, а потім чомусь звели зі сцени цього свого головного героя коротеньким, наче побіжним зауваженням у кінці одного з речень. Трагічність й епічність загибелі, що навіть встигла заподіяти цілком матеріальної шкоди місту, якось занадто скромно відійшла навіть не на другий план, а десь уже за кулісу. А в мені, на кшталт того розбитого фонтану, лишилося відчуття, ніби художник так і не дописав своєї по-академічному детальної картини. Якими б чорними й густими не були хмари, які б страшні хвилі та пилові бурі не здіймав вітер, яким би тихим і ясним не був наступний ранок, і якими б байдужими та всеїдними не були курортники й міліціонери)

Однак, дуже сподобалася специфічна курортна атмосфера, яка навіює дитячі спогади і, здається, належить не тільки Бердянську. Гадаю, наразі вона відходить у минуле, якщо вже не відійшла, і не тільки через війну чи окупацію, а просто внаслідок полину часу. Тим оповідання й цінне!

Ще кілька зауважень.

«Аж тут звідкись з-за кучугуристої, наче з грудок вати зліпленої хмари, що висіла над затокою, у димчасту блакить неба над портом поволі висунувся червоний корпус чогось направду титанічного, супер-панамакса або й супер-танкера, висунувся та завис, непоспіхом розвертаючись і спрямовуючи свій гігантський ніс у бік міста».
Дуже складне для сприйняття речення, до того ж ним Ви вперше вводите у розповідь фантастичний елемент, який читачеві ще треба уявити. Перечитував кілька разів перш ніж більш-менш збагнув.

«наче з грудок вати». За моїми відчуттями грудка це щось тверде, тому до вати не пасує. Але як інакше? Шматочків, кавалків? Не знаю.

«Небо навколо червоного корпусу судна, що парило над портом, зробилося півпрозорим, ніби густе марево, що цього спекотного липневого дня висіло над асфальтом, раптом опинилося там, у двохстах метрах над містом, оточивши корабель на рівні білої ватерлінії».
І це речення мені теж здається заскладним.

Хивилиника а-цікавиника.
Ота мряка, що під час спеки, виникає внаслідок того, що повітря над асфальтом має різну температуру (чим ближче до нього, тим гарячіше) й відповідно різний показник заломлення. Коли світло проходить крізь середовище із градієнтом (поступовою, неперервною зміною) показника заломлення воно поступово повертає в ньому і, якщо поверне достатньо, буде ніби віддзеркалюватися. Але картинка нестійка (марево), бо в потоці гарячого повітря, що підіймається від асфальту, багато неоднорідностей.

Із чіткою межею середовищ, наприклад вода-повітря, все відбувається дуже схоже, але не зовсім так. Показники заломлення тут більш-менш постійні та змінюються стрибком (не поступово). Тому, починаючи з певного кута зору межа середовищ починає працювати наче справжнє дзеркало й виникає явище, що має назву повне внутрішнє відбивання. (Тому, якщо дивитися на небесний корабель досить здалеку, можна побачити, як у водах навколо нього відбивається земля, місто або море внизу.) А нерівномірність зображення виникає через хвилі на воді, тобто через зміну форми поверхні, що слугує межею, та відповідно через різні кути, під якими світло на ті хвилі, власне, й потрапляє.

Тож, на мою думку, коли пірнув у воду й дивишся нагору, то враження все-таки не як від марева над асфальтом, а якесь інше, особливе. Хоч на небесах має право бути своя механіка)))

Додати свій відгук!

Згенеровано за 1.3860070705414 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати

• Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …→

• День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …→

• Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …→

• Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …→