Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51619
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

"Йому подзвонили з незнайомого номера..."

(Рецензія на твір: ***, автор: Надія Позняк)

"Йому подзвонили з незнайомого номера..."

Так, таке іноді трапляється: дзвонять тобі із незнайомих номерів. Ну не годен ти вивчити усі номери на світі! Доводиться "брати слухавку". А шо робити?

"Брати слухавку" - це, до слова, застарілий штамп, коли слухавка і говорилка були двома ріжними предметами. Потім якийсь хитромудрий одіссей здогадався сумістити слухавку і говорилку в одне ціле, і виникло поняття "телефонна трубка", хоч по формі оте одне ціле і не було схоже на трубу. Але вже є як є. А потім одні мудрагелі вирішили, що "трубка" - то русизм, і справжній патріот має казати і писати "слухавка". Але чому "слухавка", а не "говорилка" чи "слухавкоговорилка"- цього зараз ніхто вам не скаже.

Менше з тим, "в слухавці пролунало". Звісно, що пролунати могло лише у слухавці, а не в говорилці.
Але відповідати незнайомому абонентові доводиться все ж таки у говорилку, а не у слухавку.
Звісно, якщо ця розмова йде по стаціонарному телефону, а не по мобілці чи смартфону.
З тими смартфонами взагалі біда: я його тримаю коло вуха, ну як звичайну телефонну слухавку, чи то пак говорилку. І тому інколи моє неслухняне вухо натискає там щось, коли мікрофон відключається, і мій співрозмовник мене не чує.

А от молоді люди, котрих їхні батьки знайшли їх не в капусті, а на радіоринку на Кардачах, коли розмовляють по смартфону, то тримають його не коло вуха, як я, а коло рота, наче вафлю "Артек", котру збираються от-от відкусити. І мене це дратує чомусь. Не знаю, чому і навіщо, але дратує. Може так само, як собаків чомусь дратують велосипедисти? От собаків дратують велосипедисти, а мене дратують молоді люди, котрі тримають смартфони так, наче от-от збираються відгризти шматок свого гаджета, прожувати і проковтнути. До речі, слово "гаджети" мене теж дратує. Розумію, що багатьох може дратувати моя безпричинна дратівливість, багато можуть мені сказати - "ну і гад же ти, якщо тебе дратують гаджети"!, ну але вже є як є.

Що ж до самого твору, то у таких ситуаціях зазвичай запитують: це що, автобіографічне? Розумію, що питання таке недоречне, але чомусь воно на язикові крутиться. Ну але і що з того? Якщо автобіографічне - то що тоді? А якщо не автобіографічне, то тоді що? Завжди серед сотень чи тисяч читачів хтось може упізнати в оповіданні чи себе, чи якогось одного свого знайомого. Чи знайому.

Описана ж ситуація, можна сказати, тривіальна. Хто часто їздив у відрядження, той знає, як безумно одиноко буває зимовими вечорами в остогидлих готельних номерах, пропахлих цигарковим димом і пивним ароматом, і як буваєш радий вирватися із цих стін у якусь веселу компанію, ну а там вже як Бог дасть. Хтось може й дасть. Після чого тільки й залишається очікувати "дзвінка з незнайомого номера".

Дійсно, як уже писала одна з рецензентів, драматургії тут мало. Ніхто нікому так і не зацідив у пику, а якщо хто й помер - то згідно графіка і згідно штатного розкладу. У Боллівуді цю тему розкрутили би так, що у того Андрія би не вистачило пальців на руках, щоб перелічити усіх своїх середульших дочок і синів. Яна би вже замучилася подавати на розлучення. У ЗАГСІ їй би вже видали абонемент постійного покупця.
Ну але поки у нас не Боллівуд, а всього лише ГАК, то й маємо те, що маємо.
І хай вже є, як є.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039057016372681 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати