Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: ***, автор: Надія Позняк)

Я прочитав і засумнівався. Зустрівши років за 10, 20, 30... після школи того, хто не давав мені там жити, я би навряд чи вітався, подавав руку і таке інше. Щоправда, всі наші шкільні хулігани опинилися в інших світах ще до того, як я закінчив універ, отак.

А потім я згадав "Фарго". Персонаж Фрімена зустрічає на вулиці здорованя, який у шкільні часи неабияк над ним знущався (посадив у бочку та спустив з гори). У здорованя той самий характер і той самий гумор, що були в школі, а ще два сини, такі самі майбутні здоровані-допікайла шкільних відбувайлів. Персонаж Фрімена радо вітається, сміється, мовляв, то були славні часи, але коли здоровило робить рух у бік Фрімена, він так смикається, що влипає носом у скляні двері та ламає їх. Отже, попри ха-ха і хі-хі він досі боїться і ненавидить здорованя. Того самого дня до персонажа Фрімена звертається незнайомець (персонаж Б.Б. Торнтона), найманий вбивця-профі, і у світській розмові у приймальні травмпункту дізнається про здоровила та пропонує з ним розібратися, мовляв, такі покидьки не повинні жити. Персонаж Фрімена... згадав, Лестер Найгаард, має лише сказати так чи ні, аби здоровило сконав. Незрозуміло, що ж там насправді витужив Лестер, але вбивця витлумачив це на його користь - і на превелику прикрість здоровила, якому незабаром загнав ножа в око. Лестер у шоці, але за день-два вбиває свою дружину-стерву, попутно гине поліцейський і т.д. і т.п., а потім Лестер викручується з ситуації. Шкільне відбувайло зробилося хитрим, хижим, підступним, небезпечним - і помстилося. Акакій Акакієвич, так би мовити.

Отакі вони, шкільні історії - спершу були квіточки, а далі будуть ягідки. Винні та невинні дізнаються, чи сіль солона.

Ваша героїня - травмована людина, не дивно, що така велика, насичена та цікава частина її життя як інститут, викладена тут у кількох словах: інститут, чудові друзі, кохання, розчарування. Левова частка - шкільне цькування та його пролонговані на ціле життя наслідки. Та й де воно, те життя, так, "по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь."

І - інший бік - до таких наслідків веде не саме лише насильство, а й потурання йому, як і сталося в тій школі. При чому потурання ми бачимо не тільки на рівні школи, а вдома у жертви насильства - її рідна мати вважає хулігана вигідною партією. Дуже яскравий образ патріархального суспільства, його викривленої системи цінностей (вища освіта, робота, законний шлюб). А як же моя гідність, моє, врешті решт, щастя? - то все пусте, гук один.

Власне, читаєш Ваш текст із певним невдоволенням. Ну що та дівчина така млява, така ніяка, ну нащо головного героя, з яким за звичаєм намагаєшся себе ототожнити, робити таким непрезентабельним і бляклим. Але тут завдання та ідея інші, тому-то так.

Вибачайте за сумбур.

З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026624917984009 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати