Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

І так ad infinitum

(Рецензія на твір: Квітка щастя, автор: Фрідріх Етінґер)

Вгору-вниз, вгору-вниз, вгору-вниз, туди-сюди, туди-сюди, туди-сюди, ритмічно, раз-два-три, раз-два-три... і буде щастя.

Хороша пісня. Дійсно хороша. Хотілось би щось таке почути колись по радіо у виконанні хору імені Григорія Верьовки. Але для цього мені треба як мінімум придбати радіо. Ну, то таке.

Тепер про маленькі мінуси. Їх небагато, і ти їх, мабуть, через деякий час сам побачив би, але, вибачай, без конструктивної критики ця рецензія була би беззмістовною. Отже,

На високу гору
У північну пору
Як не крути, а з наголосом тут не склалося. Правильно гору, а не гору. Треба міняти.

Повтор крила-крильми в кінці першої і на початку другої строфи - не вельми.

До очей моїх дуже охочі - слово "дуже" тут явно для підтримки розміру. Все-таки вираз "бути охочим" є усталеним, а вираз "бути дуже охочим" - не дуже. Ну, я розумію, зараз ти скажеш, що це для підсилення, але все ж таки.

Бо скорилася моя вершина - Як уже натякалося, наголос зміщувати - це останнє діло. Тим більше, коли можна цього не робити. Чому б не сказати "бо мені підкорилась вершина"?

Начебто, все. Успіхів.

М.К.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040076971054077 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати