Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Про пам’ять нащадків та неспокій душ

(Рецензія на твір: Літургія, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Якщо не помиляюся це друге оповідання з циклу про Кривого Омелька.

На жаль, людська пам’ять коротка і так буває, що нащадки тих, хто поклав свої голови у борні за волю України і у часи козаччини, і національно-визвольних змагань поч. ХХ ст., забувають про звитягу своїх предків і про заупокійну літургію за ними. От і служать вони самі. А ще говорять про випадки, коли на полях боїв інколи бачать примарні шеренги вояків, які марширують, чують їх голоси, брязкіт зброї та амуніції. Не можуть їхні душі знайти спокою і на тім світі.

Поява білої примарної постаті викликала у мене спогад оповідання Василя Короліва-Старого ”Вовкулака Хреб”, який оберігав та доглядав кладовище. Бачите, крім традиційного стереотипного образу, існує і такий, можливо і вигаданий цим автором. Там Хреб протистоїть злодіям і чомусь подумалося, що такий самий вовкулака хоче прогнати хлопця.

Гарно передана містична і похмура атмосфера.

Маю таке зауваження. Судячи зі всього, події розгортаються у радянський період, грубо кажучи 50-70-ті роки. Мені дещо дивно, що так спокійно правиться в церкві у селі, так легко відзначаються релігійні свята. Здається тоді активною була боротьба проти ”опіуму для народу”. Може це десь відмітити легким штрихом.

І ще: ”що лякати мене” - щоб, ”схилилася на хрестом” – над.

Щиро І.С.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044037103652954 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати