Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Дуже контраверсійний твір

(Рецензія на твір: Мій дід, автор: Владислав Івченко)

І дуже глибокий із болісним переосмиленням історії. Він складає диптих із "Не можна забувати". Посил автора -жертва і кат глибоко повязані між собою, від жервтви до ката лише один крок і кат насправді теж жертва?
По давньому іконописному канону Іуду завжди малювали впрофіль, щоб люди не змогли заглянути в очі страшного грішника. Автор дав можливість нам проникнути у внутрішній світ такої людини. Герой не паталогічний садист, не зазомбований до кісткового мозку пропагандою фанатик, а чоловяга із ментальністю звичайного сільського дядька. Жертва обставин, нормальна людина волею випадку стає масовим убивцею. Дуже показове жонглювання героя морально-етичними категоріями - "їх би розстріляли і без мене". Хоча воно зовнішнє, для виправдання серед людей. Герой страждає, він розуміє що йому немає прощення і ні спроба маленького бунту проти системи, ні пігулки не допомогають.
Блискучо, нмд, один із кращих творів пана Владюші, навіть попри те що я не готовий сприйтяти авторську позицію, тисну рекомендувалку. Авторе, пиши ще!

Кам.Ю

Р.S.

Маю деякий сумнів щодо такого вже бездоганного функціонування системи із попатронним обліком і розписками у перші дні війни. У всякому разі, у нас це робилося похапцем, нашвидкоруч. На бюрократію не було часу.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042293071746826 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати