Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Под развєсістой клюквой.

(Рецензія на твір: Недописаний лист до Святого Миколая, автор: Ігор Скрипник)

... А недарма ж я номінував пана Ігора на звання "Містика року " !
Приємно, що автор продовжує писати у цьому ключі. Фабула твору дуже сильна, тягне на непоганий (кіно) сценарій . Вийшов би дуже непоганий УКРАЇНСЬКИЙ святочний фільм.

Проте реалізація і втілення задуму чомусь сумно контрастує із фабулою.
У розрізі майстерності опису подій пан Ігор чомусь вже рік тупцює на місці. Задум твору - це лише 50% успіху. Потрібно прогресувати у красному письменстві - і тоді буде 100% !!

Найперші помилки, що мені впали у вічі :
1) "Напередодні новорічних та різдвяних свят я зателефонував до Миколи, з котрим п’ять років орендував квартиру під час навчання в універі. З того часу, як ми його закінчили, пройшло вже чотири роки, "

тавтологія ( роки). та сама тавтологія, з приводу якої ми нещодавно , шановний пане Ігоре, дискутували. І ви мене ще виправляли ! Але бачите різницю : у мене ця тавтологія навантажена художньо, а у вас це просто неуважність, чи що ?

2) "Гулька" - можливо краще "гулянка" чи "забава", а то "гулька" - це коли головом вдаряєшся об пательню.
"зворотного рахунку" - "зворотного відліку"
"нервує" - "дратує"
"видуманих" - "вигаданих"
"женився" - "одружився"
і так далі, і тому подібне.
Таких помилок просто безліч.
Ці помилки не характеризують персонажів, не виділяють їх з-поміж інших, а просто, НМД, виникли через поспіх та неуважність автора.

Дієприкметникові звороти не виділені комами. А подекуди виділені комами аж занадто.

3) Є ціла купа смислових помилок, котрі автор щедро штампує у всіх своїх творах, починаючи із "Мисливця Сергія" :)

Наприклад :
"Витягнув мобільник, але виявилося, що перебуваю поза зоною досяжності. "
"Витягнув цигарку і закурив."
"Ховаючи у кишеню пачку цигарок, я намацав аркуш паперу і ручку. Витягнув. "
По-перше, "витягнув" - тавтологія. Хоч ці речення і не йдуть одне за одним, але потрібно вишукувати і вживати синоніми. Посперечаємося ?

По-друге, я катався на лижах у Буковелі, і на Драгобраті, і знаю, що мобільники в кишені під час катання просто мокріють від розтопленого снігу , від поту і від випаровувань тіла. Тому їх краще залишати вдома, раз на Сікачі чи на Велигорі немає зони покриття. Я так розумію, Микола - місцевий житель, то хіба він не в курсі, де є зона прийому, а де немає ? Хіба він не в курсі, що мобільник може просто від зайвої вологи накритися мокрим рядном?

Так само з пачкою цигарок. Якщо вони були навіть десь за пазухою, то я гадаю, що швидше за все вони настільки відсиріли і просякли потом, що їх було не запалити. Чи може Микола їх позагортав у 3-4 поліпропіленові кульки ? :)

Тим більше, що Микола "тепло вдягнувся" та "Кілька разів вибирався на верхівку Сікача і спускався вниз, метко маневруючи...". Це ж скільки поту повинно було з нього вийти !!!!!!!!!

Каміння на схилах гір теж мені не дають спокою. Якщо на Сікачі так багато каміння, то невже у Карпатах немає кращих гір, більш придатних для спуску ?? Вірю, що каміння на схилах є, але ті схили, які навіть місцеві жителі використовують для катання, зазвичай бувають очищені від всього , об що можна травмуватися.

Якщо Микола каже жінці, що "я буду на Сікачі", а жінка не перепитує двадцять три рази, де саме цей Сікач, отже , з цього ми робимо висновок, що всі нормальні люди знають , де знаходиться цей Сікач. Отже, це місце популярне серед місцевого населення. Отже, воно має бути прибране. Отже, крім Миколи, там би мусив бути ще хтось. Невже у тому селі/містечку всього один Микола ? Я так розумію, раз Микола відпросився з роботи, отже там навіть у зимову пору робота аж кипить, це має бути велике містечко, а не якесь забуте Богом село, де люди на зиму залягають , як ведмеді, у сплячку ???

---------------

"а так довелося плазувати по снігу, як вуж." - я ніколи ще не бачив, як вужі плазують по снігу. Швидше за все, у ту пору року, коли випадає сніг, вужі сплять і не плазують. Порівняння мусить бути доречним. тут явно чогось не вистачає. Наприклад, могло би бути так : "...а так довелося плазувати по снігу, як вуж по болоту" чи ще якось....

---------------

"Витягнув цигарку і закурив. Дивлячись, як дим щезає у верховітті сосни..." :) :) :)
Це взагалі мене бозна як розвеселило !! Дим від цигарки "ЩЕЗАЄ У ВЕРХОВІТТІ СОСНИ" !!!!
НМД, дим від цигарки щезає набагато нижче, аніж розташоване верховіття сосни. Або ж сосна дуже низенька, але тоді у неї немає верховіття . Бо верховіття буває лише у високих дерев.
----------------
"Адреналін примусив кров швидше нестися по жилах. "
Завжди прошу шановного пана Ігора уникати банальних стереотипних порівнянь і штампів.
Ну навіщо оця банальщина про адреналін і кров по жилах ? Аби адреналін змусив Миколу зробити щось інше, небанальне, то про це було би варто згадати. А так - кров по жилах.... Ну хоча б отак :
"Адреналін примушував кров швидше нестися по жилах, але кров не хотіла цього робити і назло йому неслася повільніше , але зовсім не по жилах "
.
------------------

"Аж ось, немов Пилип із конопель, переді мною вигулькнув камінь. Я втратив рівновагу і покотився вниз, почув я тріснула лижа, а потім все тіло прорізав різкий пекучий біль, який схопив у свої лабети обидві ноги. Незабаром я зупинився.

Для "містика року" занадто примітивна інтрига. Як це так "вигулькнув камінь" ? Читача мало б зацікавити, наскільки великий і страшний був цей камінь. Якщо він був дуже великий, то як це мисливець Сергій, звиняйте, - Микола його не побачив і не звернув убік ? Якщо ж камінь був невеликий, то яким чином об нього зламалася лижа ?

До речі, які лижі були у Миколи ? Звичайні бігові чи горнолижні ? Якщо звичайні бігові, то , чесно кажучи, дивно, що місцеві жителі катаються з гір на неправильних лижах. З лпису, що Микола намащував спід лижі салом, я так зрозумів, що лижі були звичайнісінькі дерев"яні. Тому вони дійсно могли зламатися. А горні лижі робляться з металу, і крім того конструкція лижного черевика передбачає , що черевик при падінні відстібується від лижі. Але то мають бути такі спеціальні черевики, у котрих не походиш кілька кілометрів. Отже, Микола мав би десь перезуватися, але цього не описано, отже, швидше за все, він користувався звичайними біговим лижами - дерев"яними чи пластиковими, виробництва Мукачівської лижної фабрики, або ж білоруськими "Телеханами". Проте ці бігові лижі не пристосовані до таких крутих спусків і вихилясів, щоб дозволяти Миколі "метко маневрувати між дерев, корчів та каміння, яке подекуди вигулькувало з-під снігу". Отже, він би міг зламати ці лижі ще на Сікачі.
Але то таке... Припустимо дійсно, що він на бігових лижах подався спускатися із крутої гори, згадати дитинство....
----------

Добре, коли він пересувався від Сікача до Велигори, то це зайняло небагато часу : "Незабаром я був біля її підніжжя." Отже , Велигора від Сікача розташована неподалік ?
А назад до Сікача він повз годину і все ще був далеко ? "Я втратив лік часу. Навіть не знаю, коли я зробив привал. Через півгодини? Годину? Сумніваюсь, що це плазування протривало довше. ". Розумію, що повзти було важко, та все ж.... Цікаво - яку відстань він зумів проповзти ?

"...до найближчої хати кілька кілометрів. Перспективи були не райдужні, максимум я протримався б годин шість-сім"
Невже кілька кілометрів ( кілька - це завідома менше десяти. Я гадаю, що кілька кілометрів - це три або чотири кілометри. Бо якщо було би вісім чи дев"ять, то це вже приблизно десять, так би і написали - "з десяток кілометрів") не можна проповзти за 6-7 годин ? Явно наш Микола не чув ніколи про льотчика Маресьєва :)

Вибачте, шановний авторе, що так прискіпливо аналізую оці дрібні деталі, але інколи у творах краще нічого такого не писати, щоб не заплутатися самому ;

---------------

"Основне, над чим я міркував – аби пошуки почалися якнайшвидше. А вони могли початися лише тоді, коли Оксана заб’є на сполох. А це буде не швидко."

Не швидко, бо : Спочатку Оксана би з"ла з родичами всі наїдки, котрі за цілий день зготувала, випила би всю горілочку з холодильника, котру наш герой купив "ще зранку", а вже тоді би спохопилася - а де ж це мій Микола ???? Ой, я така затуркана, така затуркана.... :)
--------------

"Мені фертик*!
Саме ці два слова маячіли перед моїм внутрішнім поглядом незгірше рекламної неонової вивіски."
Не виправдовуйтеся ! :) Я добре здогадуюся , які саме слова маячіли перед внутрішнім поглядом Миколи, особливо друге ! :)

-----------------

"Я повз, залишаючи за собою смугу розритого снігу, з-під якої де-не-де пробивалася чорна, як вугіль, земля."
НМД, тут також ляп. "Чорна як вугіль земля" у горах Карпатах ??? Скажіть це кому-небудь іншому. Карпатські гори переважно складені із глинистих грунтів, чи навіть із чистісінької глини. Особливо , якщо повсюди розкидані каміння. Вони трапляються разом - каміння і глина. Глина - жовтуватого кольору ( т.зв. "цвєт дєцкой нєожиданності") . Де це ви в горах знайшли чорнозем ? Аби там був чорнозем, то кмітливі місцеві гуцли давно би влаштували собі там городи. І тоді вже точно би там не було жодного камінця. Натомість, весь схил був би пообгороджений плотами.

Уникайте банальних і тривіальних штампів !
-------------------

"...я вирішив добиратися до Сікача засвітла, а потім спробувати розпалити багаття і чекати на поміч. Все-таки біля багаття більше шансів вижити, та й вночі його запримітити легше. Головне було знайти сухе паліччя та якомога ближче наблизитися до Сікача."

Засвітла добиратися до Сікача - дуже розумна і своєчасна ідея !!!! Розпалити багаття - теж !
Далі автор робить грандіозне наукове відкриття : біля багаття більше шансів вижити ! Лише автор не сказав, наскільки саме оце "біля" :) Добре , ми не дурні, здогадаємося самі. :) так, щоб розхристана після падіння одіж не загорілася, правильно ?
Далі ще одне авторське грандіозне відкриття : "вночі його (багаття) запримітити легше". Дійсно, багаття вночі запримітити легше, якщо воно не заховане лісом. Спробуйте якось уночі , перебуваючи в лісі, відійти від багаття на 50 кроків ( а якщо з усіх ваших отворів не потече адреналін, то й на 100 кроків) - і ви не побачите свого багаття. І це на рівному місці !! А в горах - ви вже за 20-30 кроків можете його не побачити, якщо між вами і між багаттям якийсь горбик :)

Автор змальовує нам якогось такого недалекого Миколу, який не читав не лише про льотчика Маресьєва, але й про індіанців та їхні звичаї, які перейняли юні слідопити ( не обов"язково у дитинстві бути скаутом, щоб про це знати). Багаття потрібно було розкладати вдень, щоб було видно дим. І не одне багаття, а два поруч. Два дими - це сигнал біди. І , на щастя, всі дрова якраз були не сухі. а вогкі, якраз такі вогкі дрова дають хороший дим.
Інша справа, що Микола навряд чи зумів би розкласти взимку вогнище, навіть із сухого паліччя, бо його сірники, швидше за все, промокріли, а якщо у нього не сірники, а запальничка, то там могло би бути газу лише на дні, а газети у нього не було, і гострого ножика, щоб паліччя розпустити на суху стружку, яку легко розпалити , також не було. Добре було би знайти стару повалену сосну чи ялицю, чи хоча б смереку....

----------------

"кавалок аркуша паперу"
Просто "кавалок паперу"

----------------
"Поки я міркував над такою оказією, почало смеркатися. Я вирішив повзти до найближчих дерев, щоб під ними пошукати хмизу на вогнище."

Ну чому, чому хмиз міг бути, на думку Миколи, лише під "найближчими деревами " ??? Ну навіщо захаращувати твір такими незначними і спірними дрібницями, як "найближчі дерева" ??? Та й цей же хмиз все одно був би вкритий "білим покривалом зими", "сніговою ковдрою" тесезать.
----------------
"Колю швидко знайшли, саме тоді, коли він намагався розпалити ватру."
Оце "намагання розпалити ватру" - судячи з усього, що я написав вище, - це дуже розмитий у часі довготривалий і невизначений момент. Сірники промокли, сухого паліччя нема, запальничка порожня.... Він міг "намагатися розпалити ватру" і годину, і дві.... ТОму оце - "саме тоді" - виглядає смішно. Ну хіба що це хараткеризує дружину як таку особу, котра ніколи сама не розпалювала ватру. :)
-----------

"Та все ж серце насторожено тьохкало у моїх грудях."
Знову банальщина. Можна було б і пропустити, та все ж....
Ще раз кажу - не вживайте банальних штампів ! Де ж іще може тьохкати серце, як не у грудях ? Не у жопі ж, вибачайте за каламбур. Ну, трапляється, що серце у п"ятках, але ж це не буквально, а образно кажучи. А тут - серце у грудях... У дружин. як правило, буває двоє грудей - права і ліва. В якій саме - правій чи лівій - конкретно тьохкало серце у дружини Миколи ? Чи в обох відразу ? То що, у неї також і двоє сердець ???
Не вживайте заяложених штампів ! Творіть свої, незаяложені !

----------------

Що менне порадувало - то це змичка двох частин розповіді у часі.
"Поки я міркував над такою оказією, почало смеркатися." - Микола.
"Смеркало. Сергійко теж непокоївся і почав плакати. Я заспокоїла його, заколисала. Знову виглянула у вікно – нікого. Мій погляд впав на кавалок аркуша паперу, який лежав на підвіконні і якого я раніше не помічала."- його дружина.
ТОбто, Микола помітив пропажу листа. коли почало смеркатися, і у той же час дружина помітила лист на підвіконні. Це дуже добре, що автор так прискіпливо підійшов до хронологічної послідовності подій.

Проте є одне "але".
У горах , особливо взимку, не смеркається.
Смеркається - це на рівнині. Смеркається - це є такий плавний перехід від ясного вечора до того моменту, коли це вже точно не вечір, а ніч. Наприклад, влітку на Черкащині "смеркатися" може протягом години.

У горах же оце "смеркання" набагато коротше. Грубо кажучи , хвилина-дві. Не більше. Практично, як тільки сонце ховається за гору, майже відразу настає ніч. Особливо взимку.
А тим більше - що таке в горах означає "почало смеркатися" ?? :) Це взагалі казус.
У горах починає смеркатися практично зранку :)

Тому слово "смеркалось" хоч і гарне, хоч ним і дуже кортить синхронізувати дві течії , два плини подій, але бажано було би для цього використати інше явище природи. Наприклад, "на небі з"явилася перша зоря". Це було би навіть більш по-святочному.

А то автор показує повне незнання предмету. Якщо автора не зупинити своєчасно, то у наступному творі він нам напише приблизно отаке : "Закінчувалося смеркатися". Под развєсістой клюквой.
-------------------

Дивно, що Микола пішов кататися у тій самій куртці, у котрій ходить на роботу.
а якщо навіть і у тій, то чому він не витягнув із кишень усе зайве, наприклад ручку ?? Чи він зазделегідь готувався до написання передсмертного листа ? набагато інтригуючіше було б, аби він не мав ручки і писав листа до Миколая кров"ю із поламаної ноги.

===========

Ще один варіант. Микола насправді не ходив кататися на лижах.
Насправді все було так :
Микола ще зранку написав цього листа і поклав його на підвіконник. А сам пішов до друзів квасити - відмічати "свято Миколая". Дружина Миколи поралася на кухні, і взагалі вона дуже неуважна. Тому вона цей лист відразу не помітила.

Та й коли , згідно слів автора, вона помітила на підвіконні кавалок паперу, котрий вона раніше не помічала, то й що тут дивного ? У квартирі мала дитина, я гадаю, що всі, у кого були малі діти, знають, що там на підвіконнику могло лежати кавалок чого завгодно ; чому клаптик паперу привернув її увагу ???? Можливо, він якось так неприродно світився якимось таким дивним голубуватим світлом ? Або навпаки, жовтуватим ? Або ж від нього пахло чужими жіночими парфумами ?

Чомусь автор багато уваги приділяє якимось другорядним, незначущим дрібницям, твір рясніє банальними штампами, а описати той головний кавалок паперу, описати - чому він привернув увагу бідної, замученої малою дитиною жінкою в декретній відпустці, - це автор полінився зробити.

Кавалок паперу лежав на підвіконні. Йопересете ! Та у мене на підвіконні чорт ногу зламає !! Там лежить казна-що !! А не лише "кавалок паперу" !! Може, хай краще прийшли гості, свекруха наприклад, а той "кавалок паперу" в дверях стирчав і випав ?

Вона нахиляється буквою "Г" і підіймає долонею правої руки з підлоги той загадковий кавалок паперу, а там написано : "Я пішов кататися на лижах з Сікача. Але , можливо, мені несподівано захочеться піти згадати молодість із Велигори. ТОму якщо я не повернуся до такої-то години, значить я упав і зламав ногу. Подзвони до Івана, нехай висилає бригаду мене шукати. Твій Микола."

Вона дзвонить до Івана, каже - Микола кудись пішов і не вернувся, потрібно йти його шукати. А Іван із Миколою якраз оприходували третю чи четверту пляшку. Тож не дивно, що Іван так довго не міг знайти Миколу.
---------------

"Сергійко сопів у своєму ліжечку." Незрозуміло, яка роль у всьому цьому Сергійка. Про Сергійка нічого не відомо, крім того, що він уміє сопіти, непокоїтися і плакати. Я би зрозумів, якби кавалок паперу потрапив до Сергійка під подушку. Тіпа - подарочок від Святого Миколая. А Сергійко би його оприлюднив із-під подушки і почав гризти. А мати його би помітила, що він гризе якийсь підозрілий кавалок паперу, котрий вона раніше не бачила, і забрала би у нього цей кавалок. І прочитала би. А там написаний чужий телефон. І вона би подумала, що то телефон чоловікової коханки. І стала би туди дзвонити і погрожувати видерти з голови все волосся. А незнайомий мужик на тому кінці дроту би казав - якого дідька ? А жінка би тоді перевернула кавалок паперу на інший бік, а там би було написано кров"ю її чоловіка страшний текст, що він зламав ногу і перебуває в незнайомому і небезпечному місці на Велигорі , і що на нього нападають злі вовки. І що треба терміново подзвонити Івану, щоб Іван його порятував від вовків.... Але кавалок потрапив не під подушку, а на підвіконник. А до чого ж тоді тут у творі майбутній мисливець Сергійко ? Чи він часом не екстрасенс ? "Смеркало. Сергійко теж непокоївся." Зазвичай, Сергійко починає непокоїтися, коли смеркає. Тільки починає смеркати, Сергійко тут же починає непокоїтися. І мама з татом знають - раз Сергійко непокоїться, то уже, значить, смеркає. А вітер - південно-західний, п"ять-десять метрів на секунду, місцями пориви до двадцяти.

-----------------------

Окремо хочеться сказати про часові відрізки у творі.

Початок розповіді Миколи. Відлік розпочинається зранку. Конкрено коли - невідомо, але керуючись нашими традиціями та менталітетом, ми можемо визначити, коли це приблизно відбувалося. Дискретність часу - приблизно одна година.

Отже , був ранок, коли Миколі чомусь удома не сиділося. Звісно чому - хотілося поквасити із Іваном. В котрій годині це могло бути ? Микола каже, що коли йому прийшла ідея піти прогулятися на лижах, то у холодильнику вже стояла горілочка, котру він купив ЩЕ ЗРАНКУ.
Як відомо, магазини найчастіше відкриваються о восьмій годині ранку. То ж Микола приблизно о восьмій чи о півдев"ятої ранку купив горілочку і поставив її в холодильник.

Оскільки на момент приходу ідеє Микола каже , що купив горілочку ЩЕ ЗРАНКУ, отже, уже був не ранок. Бо частка "ЩЕ" - вона посилювальна. Вона акцентує, що на момент розповіді уже не ранок. Бо якби на момент розповіді був ранок, то Микола би сказав "горілочка, котру я щойно купив".

Неранок -це приблизно десять годин. Бо якщо восьма година - це "ЩЕ зранку", то і дев"ята година також ранок, а от десята може вже бути неранком. А Сергійко вже соаів у своєму ліжечку. Отже, це у Сергійка був уже другий сон. А це десь якраз о десятій годині у груднічків буває.

Микола витягнув із кладовки лижі. Судячи з того, що він їх, відколи одружився, не використовував, а одружився він мінімум рік назад, бо у Карпатах люди цнотливі, до весілляні-ні, а раз є уже Сергійко, то з часу весілля минуло не менш, як 9 місяців, а отже ці лижі вже повинні були би бути завалені різним непотрібом, як-от старі непотрібні миколині колекції марок, значків, старий миколин одяг, книжки т.п.
Будемо вважати, що 15 хвилин Миколі було достатньо, щоб витягнути з кладовки лижі.

Привести їх у порядок - це означає знайти пружину від правої лижі, туди-сюди, - ще хвилин 15.
Намастити спід лиж салом. - це ще хвилин 15. Уявіть собі : дружина порається на кухні. Микола заходить на кухню із лижами. Не знаю, яка кухня у Миколи, але у мене кухня не дуже велика, і якби я зайшов із лижами на кухню, то дружина би там уже не поміщалася.

А тим більше, коли Микола поліз у холодильник за салом. В одній руці - лижі, у другій руці - шмат сала. Лижі треба підігріти, щоб вони гарно впитали у себе жир. Взагалі, ми для цього користувалися не салом, а стеариновою свічкою, ну, але в Карпатах можливо свічки є дефіцитом , а сала - хоч зажрися, тому там люди мастять лижі салом. Добре. Але для цього лижі і сало треба нагріти. Тому дружину потрібно із кухні попросити. Навряд, чи вона відразу погодиться - це ще хвилин 15. Потім хвилин 15 потрібно намащувати лижі салом. Потім "тепло вдягнутися" - це ще хвилин 15. Це ж не просто вдягнутися, а тепло :) Потім "повідомити дружину", що "йду грасувати". Це ще 15 хвилин. Розумію, що для того, щоб просто повідомити дружину про те, що я йду "грасувати", 15ти хвилин буде замало, а тим більше, що після всього цього їй ще щось там уточнювати .... Уявіть собі картину : дружина порається на кухні, готує на купу гостей, котрі прийдуть до цього придурка, наїдки, а цей придурок у цей час замість того, щоби чимось допомогти, щоби повитряхувати усі килими, повиносити усе сміття, почистити картоплю, порізати цибулю до олів"є, і т.п. бере лижі і йде на Сікач кататися !!!!!! Нє, ну такого вбити замало !!!!

А Сергійко тим часом сопе.

15+15+15+15=60 хв.
10 год +60 хв = 11 год.

Отже, припустимо, що Микола вийшов із дому рівно в 11й годині.
Він став на лижі і легко побіг до Сікача.
Пам"ятаймо, що до місця падіння Миколи на спуску з Велигори було "кілька кілометрів від найближчої хати". Невідомо, де розташовувалася хата Миколи, але , швидше за все, хата Миколи не була найближчою до Велигори, бо він би тоді сказав, що не до "найближчої хати" , а до "моєї хати". Отже, хата Миколи не найближча до гори. Можливо, то взагалі хата не містечка, де жив Микола, а якогось іншого населеного пункту. Ми не знаємо, яка гора була ближчою до містечка - Сікач чи Велигора. Тому ми не можемо знати, скільки саме кілометрів від хати Миколи до Сікача чи до Велигори. Тому припустимо, що було таке розташування : від Миколиної хати до Сікача було кілометрів 4, від Сікача до Велигори - кілометра 3. Отже, від дому до підніжжя Сікача Микола міг дістатися за 30 хвилин.
11.30.
Микола розпочинає підйом на Сікач. Один підйом, мабуть, міг тривати до 30 хвилин. Спуск - хвилини дві. Коротше, всього разом - 30 хв. Кілька разів спустився - це, мабуть разів 5-6, аж поки не набридло. Нехай 6. Це вже три години.
14.30. Вирішив податися до Велигори.
"Незабаром я був біля її підніжжя. "
Скільки оце часу - "незабаром" ?? Нехай хвилин 20-30.
14.50.
"Почав підйом і поки опинився на вершку, то добряче притомився. "
До-о-о-о-вгий підйом очевидно. Доо-о-о-вший, аніж на Сікач. 1 година.
15.50.
"Переводячи подих, я споглядав навколишні краєвиди,"
10 хвилин.

16-00. !!!!!
"Трохи перепочивши я почав спускатися із Велигори."

Бах ! Упав і все таке інше. - 15 хв.
16-15.
"Вирішив повзти до Сікача". Повзе.

"Я втратив лік часу. Навіть не знаю, коли я зробив привал. Через півгодини? Годину?"
17-15
"Витягнув цигарку і закурив."
Зважаючи на те, що все було вогким і погано горіло, гадаю, що це було неможливо. Та все ж....нехай "і закурив". 5 хвилин.
17-20.
Знайшов ручку і папір, почав писати.
"Я написав ім’я адресата і тоді ж зринули материні слова про звертання до Миколая у час найбільшої безвиході. І я дописав ще одного адресата. "
Вважаючи на те, що було 10 градусів морозу, ручка повинна була писати погано. Не було що підмостити під папір. Тому писати було дуже погано. Було 10 градусів морозу. Руки мерзли. Писати було погано. ПРобував писати у рукавицях - у рукавицях було писати ще гірше. Туди-сюди, півгодини.
17-50.
"Цієї хвилі, я відчув, що відпочив, заховав у нагрудну кишеню недописаного листа і попластував далі. Коли знову втомився, зробив перекур, і вирішив закінчити листа. "
Знову все те ж саме. 1година + 5 хвилин на перекур.
18-55.
Микола виявив зникнення листа і почав міркувати - куди пропав лист. Не знаю, як його розумові здібності проявлялися в таких екстремальних умовах, але ... ну нехай він міркував , куди дівся лист, хвилин 10.
19-05.
Почало смеркатися ?
Хто звернув увагу, 19 грудня - це дата, коли бувають найкоротші дні. Конкретно - 22 грудня , день зимового сонцестояння , найкоротший день, усього 8 годин.
Отже, вже приблизно о 16-00 19 грудня у рівнинних районах наступає ніч, а в горах це стається ще раніше.

Ну, віднімемо назад 3 години.
Нехай Микола катався із зовсям низенької гори Сікач, куди підійматися не 30 хвилин, а всього 5 хвилин. Що ж це за такий невеличкий горбик із таким грізним власним іменем ?
Добре, нехай так.
Нехай лише почало смеркатися, коли лист опинився на підвіконні, а Микола почав намагатися розкласти ватру :)

Поки дружина додзвонилася до знайомих, поки ті вдягнулися, поки вдули, що від них хоче миколина дружина, поки зібралися, поки намастили лижі салом, поки добігли до Сікача - ну, це вважайте мінімум 1 годину зайняло.

Уже 17-00.
А Микола все намагається розкласти ватру. Випадково у нього в куртці виявився цілий склад коробочок із сірниками.

...нехай і з ліхтарями... як можна знайти людину в горах, коли там уже закінчило смеркатися , а ватру Микола так і не розклав ?
А ще треба від Сікача дістатися Велигори.
Ну, вони пішли , звичайно ж, по Миколиній лижні..
Якщо не було вітру, котрий би цю лижню замів.
Якщо не падало нового снігу.
Якщо не було інших розумних лижників.
--------------------------------

Повторюся знову : ідея гарна, цікава, захоплююче-містична, але твір потрібно дуже серйозно ПЕРЕРОБИТИ.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042201995849609 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати