Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: ⠀, автор: ⠀)

«Людина подібна до осіннього листу... – промовив пошепки Марк, і відкрив своє серце новому життю». The End

Тут є форма, ви класно закільцьовуєте текст, отак наприкінці рефреном до першого уступу відкриваючи головну ідею оповіді.

Але там, на початку ще було
«людина.. до останнього готова триматись звивистого пагілля («дерев» трохи зайве, бо і так зрозуміле), не розуміючи, що життя – це мить швидкоплинного падіння». І у вас це тримання теж ніби є – в заціпенінні Марка, і є криза цього завмирання – коли дівчина вдирається до нього і все нівечить, поки хлопець нарешті не відкриває рота
Але насправді цієї кризи нема, на емоційному рівні криза відсутня – гостя не вдирається, а радше несміливо входить, і не нівечить його пам’ять, а несміливо, обережними рухами, як з тими світлинами, рве – настроєво текст від початку і до самого кінця лишається рівним, не дивлячись на маркові тремори, стурбованість і крижаний острах. Тобто розумом читач розуміє, що відбувається, але емоційно в текст не резонує. На самому початку ви класно зазначаєте про сезонний відтінок меланхолії, але далі вся оповідь в рамках цього сезонного відтінку так і лишається. Тобто сенсова і емоційна складова твору не перетинаються, ви дуже старались передати напругу героя, але самі ж її в той же час постійно гасили

Ще є таке
юнак і багаторічна праця – трохи оксюморонне, було б доречнішим «кількарічна праця», це теж немало, «багаторічна» більше підходить людині, в якої на ще таку саму багаторічну років вже може і не вистачити

«трикімнатний» в описі звучить радше як квартира, а не будинок. Чи важливо скільки конкретно в будинку кімнат? Здається, ні. Будинок міг просто бути просто маленьким, невеличким, одноповерховим, чи навіть під двоскатним дахом (ніхто такий велетенським, на тридцять три кімнати не уявить)

«Перетнувши умовні квадрати та лінії домівки» звучить трохи дивно і неочевидно. Потім, далеко опісля стає зрозумілим, що то умовні лінії пам’яти або болю героя, але тоді б і кімнати, двері, вікно мали би бути бодай трохи уявні, весь внутрішній простір міг би бути таким, тому тут згадка уявности трохи провисає
Оце ось речення теж свідчить, що ви творили кризу, певний перелам в середині тексту (холодний піт, тремор, сокира) але працювали при цьому все одно з меланхолією – «надзвичайні явища почали відбуватись, щойно вони опинились під ковдрою хатнього затишку» - воно загалом звучить трохи двозначно – чи герої ще біля дверей, чи вже у ліжку. Було б зрозумілішим щось типу «двері закрились і їх огорнула ковдра домашнього затишку..», хоча ж, знову – в будинку явно тиша, але чи ж затишок це
Сюди ж, до купи – щойно ви вмикаєте динаміку – «площа домівки, в буквальному значенні, почала збільшуватись у розмірах. Стелі зробилися значно вищими.. ) і одразу самі ж її гасите –
«вищими, аніж зазвичай.»
в результаті знову нормальність, буденність – ніби будинки справді іноді стають більшими – ніж зазвичай. Стелі ж не зазвичай однакові, принаймні в прямому сенсі, вони однакові завжди – в цьому й надзвичайність події, яку ви одразу тлумите, применшуєте, робите незначною і ніби невартою аж такої уваги

Вгорі мною наведене це здебільшого технічні зауваги, і вони можуть бути абсолютно неадекватні до конкретного задуму автора. Головний підсумок – твір має ідею, має структуру, але емоційно трохи розмазаний – і напруга і меланхолія одне одного постійно перекривають

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.030578136444092 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати