Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Це, отже, мусить бути "фентезі" (1-4)

(Рецензія на твір: Величар, 4, автор: black3012)

Група чоловіків полізла на гору Симаргл, гол.героя (від першої особи - "я") вдарила (тривала) амнезія.
- Неде! – гукнув хтось знизу. - Тримайся! (Нед? Ні, його потім уперто звуть Недан. Бо він нічого нікому не дав?)
- Хто я? Де я? Як мене звати?
- Неде, отямся! – крикнув мій супутник.
- Я тряс головою, намагався зібратися з думками, але не міг нічого путнього відповісти.
- Я нічого не пам’ятаю. Я пам’ятаю, що впав. Потім ти кричав. Я ніби щойно на цій горі опинився. Мені страшно. Я не пам’ятаю більше нічого. Я не знаю навіть як тебе звуть.
- Я нічого не пам’ятаю. Нічогісінько. Що зі мною сталося? Чого я впав? Куди я поліз?
Амнезія зветься тут "гірянка". А лікувати її мають "сестри".
З"являється 3-й персонаж (далі зазначений як "вусатий").
***
Несподівано перемикає особу на третю. Вже не "я" - а "хлопець" і "Недан". І не "мій супутник", а "Радим, його спільник".
Тепер "хлопцеві хотілося співати", "Недан спинився... наблизився... досить швидко оговтався... вирішив... подумав... , віддаляючись від Симаргла..."
- «Радим, - виплило зі сну ім’я того, з ким вчора рятувався на вершині. – Ось і перший спогад».
***
І раптом знову перемикає на "я": "Підбадьорений несподіваним відкриттям, я зробив спробу витягти з глибин пам’яті те, що було до перебування на вершині..."
- я побачив Радима, їжа на диво трохи мене заспокоїла...
***
І раптом знову перемикає на третю особу. Мені вже стало байдуже.
- не витримав балакучий Недан, хмуро подумав Недан, Недан глузливо либився, Недан заусміхався ще ширше, але від Радимового суворого погляду мусив сховати посмішку у вуса, Недан пірнув у саму гущу, потішився Недан...
***
Поступово додаються персонажі.
- "Зорян, Радим, дівчина з цебром у руках", Дівінна, Бава, Желя, Літка...
Знову перемикає на першу особу, буває ж таке...
***
При тому амнезія не зникає до кінця.
- Хто я? Хто я такий? «Недан». Порожній звук. Ім’я, яке нічого для мене не означає. ...це ні на п’ядь не наблизило до розгадки хто я насправді такий. Недан? Ім’я пролунало і впало у порожнечу безпам’ятства, знову ніяк не відгукнувшись в глибині душі.
- «Літка? Хто така Літка?»
- «Зорян. Його я теж не пам’ятаю. Ми були друзями?»
***
З"являється Змій, хто є, певно, ворог, з яким б"ється (бився?) герой (і хто спричинив амнезію?)
***
За 4 частини ми ще, здається, ледве зрушили з початку. Нема ні дії, ні натяків на сюжет.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043927907943726 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати