Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51554
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

МАГНІТНА СПРАГА (щоб ви були здорові)

(Рецензія на твір: М, автор: Данило Чик)

Від дотику пальця (як часто ви дотикалися стегном, литкою, поцькою, абощо - змістовно відмінними?) з піщаного стовпа осипався потік піску (логічно це!).
– Не чіпай, – мурмотів ображено в пухнасті вуса Єфрейтор зняв маску-окуляри і сплюнув під ноги:
– Чого ти туди пхаєшся. Все. Далі справа Резуненка.
Відступили на кілька кроків і скептично оглянули два піщані ікла - вистою з людину (себто зростом у людину? - 1,50-70-90 метрів? То таки дуже довгі зуби...).
– Чого ти косишся на мене, як на дурного? – нахмурився експедитор (тому що все це є ідіотизм).
Ображено відвернувся дістав рацію та почав у ній колупатись.
Тамуючи роздратування в мурмотінні, єфрейтор подався в бік. Наблизився до гостро обірваного берега острова ("гостро обірваний берег" - здається, існує для того простіший синонім?). Сплюнув у рідке, непрозоре болото океану (чи ви колись бачили ПРОЗОРЕ болото? чи ви колись бачили НЕ рідке болото? чи ви колись бачили болото ОКЕАНУ?), що брижіло під променями, просіяними крізь кисневий туман атмосфери.
Задер голову, потягнувся. Блідо-сіра тінь материнської планети прокрадалась (=скрадалася?) безформною плямою по білосніжному небу (=білосніжним небом?).
Трішки потоптавшись на краю (єдиного шматка=про що ви говорите?) супутника, єфрейтор зістрибнув вниз (=униз?). Занурився по пояс (ПО-ПО? до пояса?). Намагнічені молекули рідини не мочили, а сором’язливо сторонились("сторонилися"), метушливо спінюючись(-ся) (нав)коло тіла людини. Зачерпнув воду у долоні (води в долоню?). Феєрія кипучого фонтану вибухнула у(в?) панічному танці бризок і остаточно вимила понурі(що це за таке інтєрєсноє слово?) залишки поганого настрою (а-ГА! то це в нас ніяких проблєм у житті нема, ба тільки НАСТРОЄНІЄ?).
– Здається, знайшли… – долинуло згори, – не знаю… Ми не чіпали, але певний (що?) то вони… А… А… Купається…
Пауза. Тишу заповнив тихий шурхіт (ще мені слово). За ним ще один – гучніший. Єфрейтор повернувся, почав видиратись(=ся) догори. Зверху залунав мстивий сміх шерегового:
– Не втопиться, там йому по сраку в найглибшому місці…
Новий гучний шурхіт. Низька піщана хвиля кинулась в ноги захопленому балачкою експедитору. Не помітив. Піднялась наступна. Вища. Стрімкий стрибком рвонула до безпечної жертви. Розбилась йому об спину. Шереговий здивовано крутнувся і оторопів.
Видершись, єфрейтор побіг, розмахуючи рукам. Його крик втонув шершавому(?) шумі високої хвилі. Піщана стіна валилась на ошелешеного юнака.
Шереговий підвів безнадійно руки, стис кулаки та заточився назад. Затиснута рація пискнула і вимкнулась. Задкуючи, наштовхнувся на піщаний стовп, втратив рівновагу, повалився на другий. Важка піщана темрява шумно накрила. Замкнула в несподівану моторошну тишу.
З подихом в ніздрі увірвався пісок. Роздряпав горлянку. Паніка блискавкою пронесла тисячі думок по наляканому мозку. Зірвався на ноги в диких конвульсія кашлю.
– Тихо! Тихо! – Сказало одразу три єфрейтора. – Тихо. Не забий мене.
***
– Не допустіть… – вилинув останній подих з мертвих уст професора. (Або "вилинув", або з "мертвих" - що за туфта божемій милий?..)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042931079864502 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати