Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51565
Рецензій:	96014

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Суто формальні зауваження до прекрасного тексту

(Рецензія на твір: Пересічні Ковбої / Casual Cowboys, автор: Станіслав)

Ковбої межують у просторі, здатні переважити виміри, вони не знають відомих кордонів. Якщо ви на це не здатні, це не значить, що вони цього не роблять.
****Ieremey Sokol, bootlegger and philanthrop, Southern Saskatchewan, 1922

Вони не знають меж, як і не можуть бачити за горизонт, але навіть не думають про те, що за горизонтом щось є. Вони не дбають за межу. Їх реальність там, куди йде їх табун.
В Голівуді про ковбоїв знімали кіно. Насправді не про них, а про тодішніх розбишак і нероб у шляпах із загнутими кінцями і брезентових штанах. Хто, який Голівуд знімав кіно про реальних ковбоїв, тих, що женуть табуни за горизонт, що читає книжки в сідлі, не бояться ні вовків, ні відмедів і жене самогон серед поля, чаклуючи вираховуючи тиск у чугунній каструлі, схилившися над вогнем з опаленими сонцем шиями?

Як буде ковбой українською? Пастух. Я ніколи не назвав би свого дідуся пастухом. Пастух пасе табун сільських корів. Раз на два місяці почерзі. Це хлопчик із картини художника часів Кирило-Міфодієвського братства. Всі ми знаємо, що він виросте, стане нещасним кріпаком чи його віддадуть у бурсу, потім він стане священником або революціонером, якого впіймають за розповсюдження лівацької газети і заголять у солдати. Оце про пастуха. А дорослого та свідомого, освіченого - в робочий день пасе корів, коней - це ковбой, це не пастух.

Чи Пересічні Ковбої, переходячи в інший простір, скажімо між Чернігівщини й Альберти, здатні розмовляти місцевими мовами? Ми не знаємо, але не можемо цього виключити. Вони не двомовні (багатомовні) вони транс-мовні. І завдяки своїй транс-мовності, вони зєднують те, що урбанізовані, соціалізовані не можуть звязати. Я, з моєю роботою, соціальними мережами, захопленнями і очікуванням відпустки, не можу бути одночасно в двох вимірах. Пересічні Ковбої можуть. Вони не бувають у відпустках. Офіційна версія - вони не можуть залишити корів і коней більше ніж на декілька днів. Хто цьому повірить.

Вони не знають, якою мовою розмовляють. Що таке суржик, що таке жаль (англійська або українська) - ковбої не дбають. Вони живуть іншими цінностями, які ніхто з нас не зрозуміє. І тому вони можуть те, чого ми не можемо.
В Преріях, може здатися, вони розмовляють англійською. В лісостепу Чернігівщини може здатися, що вони розмовляють українською. Але ніхто насправді не знає, якою мовою вони розмовляють. Хто чув, як розмовляють пересічні ковбої?
Я можу побачити ковбоїв у Преріях, а ви також можете. Я можу зробити фото, якщо у мене телескопічна лінза з собою. Якою мовою вони розмовляють? Ми не знаємо. Ми ніколи до них не наблизимось. А якщо наблизимося... Хто пробував?
Мій дід Петро був таким Пересічним Ковбоєм. Він учив мене їздити верхи, читав мені газети. Чи памятаю я, якою мовою він читав мені газети на розігрітій за день сонцем фарбованій дешевою радянською фарбою веранді в Чернігівській області? Ні, не памятаю. Але точно не англійською, я б тоді краще володів англійською сьогодні.
Ковбої це засмаглі, жилясті чоловіки. На вигляд, саме чоловіки. Жінок я ніколи серед них не бачив. Дід Петро мав багато переломаних кісток, він падав з коня, коні йому одного разу проламали груди. Але я уявити не можу, щоб йому на допомогу прискакала жінка-ковбой. Жінки його напівмертвого везли в районний центр, в лікарню. Жінки його в тій лікарні - сирій, темній, недофінансованій доглядали. Але не думаю, що жінки бачили, як ковбой падав з коня.
Ковбої розмовляють про високі матерії. Вони не люблять простоту правильно побудованого міста і страшенно матюкаються, коли ви витрачаєте час на щось банальне. Це я памятаю про діда. Він багато працював, багато робив простої сільської роботи, але ніколи не говорив про банальне. Про політику говорив, про технології, про лабораторію за Київського Універститету в якій практично ріс малим, про озброєння літаків під час Другої Світової розповідав, він воював 10 років при літаках. Про козаків говорив. Памятаю: "чому вас там учать у місті, якщо ти не знаєш, хто такий атаман Сірко?" Чи може розмова про кошового атамана Івана Сірка бути банальністю? "Петро, ти свиней нагодував?" - кричала бабуся йому з городу, ось це є **beep** банальність.
Як я зауважив, у ковбоїв гарна освіта і вони завжди готові вчитися ще. Але де їм учитися? Тому, вони п'ють воду з калюж у лісі (це я сам бачив!). І взагалі, дуже протестно налаштований народ.
Мій дід Петро, професійний ковбой, виріс у Києві, біля Жулян, де підлітком пропадав в майстернях Київського університету. Після війни, професійний технік-авіатор несподівано став ковбоєм. Ніхто не знає чому. Я робив запит в архів СБУ, можв він щось накоїв, що його від братів і кар'єри услали в найменш заселений район УРСР. Нічого, в архівах чисто.
На іншому кінці землі ковбої Прерій нікому не можуть пояснити, чому вони не їдуть у місто, яке робить більшість. Ну хоча б у містечко, там де поліклініка, гуртки для дітей, мийка для авто. А вони живуть на своїх фермах, де ні телевізору, ні мобільного звязку. Та що про них подумати, якщо вони навіть не люблять дивитися футбол. Вирости в Канаді й не дивитися Super Cup?
На іншому кінці світу мій дід Петро не дивився футбол європейський - soccer. Чоловік жив в УРСР, мав телевізор, виріс в Києві та не дивився гру Динамо К. Це як? Співпадіння?

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026577949523926 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати