Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Замальовки з нової Сіверщини (збірка) Сем Оренчак, автор: Станіслав)

Загалом опис на початку твору дає притомне уявлення про те, що ж зараз бачить герой, створює потрібний антураж, і пояснює, що про це думає сам автор. Але стрибання граматичного часу від речення в речення – то теперішній час, то минулий, то вже майбутній, трохи втомлює. Виходять такі собі гірки:

«Сем в’їжджав» й одразу–«коропівчани не поспішають»
«вздовж дороги тягнулися» й тут таки–«краще робити капітальний ремонт, заміну каналізації»
або ж одразу:
«хати часів УРСР стоятимуть ще довго»
Виходить трохи незв’язно, ніби окремі речення живуть власним, окремим від инших життям

«писаний гарним українським канцеляритом» чудова фраза

А от трохи далі автор своїм реченням:
«мер Коропа, чоловік середніх років в клітчастому піджаку з деревяними гудзиками і світлих широких штанах з коноплі сидячі з прямою спиною на незручному стільці виголосив таку промову, від якої незвиклому до протокольної мови репатріанту стало ще менш зручно»

дає фору класикам десь так галантного століття – за закрученістю на рівному місці. Отих класиків можна читати і для того, аби знати як робити не треба.

з цього місця починається постійна, ніби навмисна неузгодженість – «незручно» від стільця, начебто меру, але «ще менш зручно» від мерової мови стає вже чомусь Семові. До речі, через абзац «Стілець наче спеціально був незручним» вже таки в Сема – в принципі це може бути цікавий прийом – перерахувати поволі всіх, в кого стільці незручні або кому просто зараз незручно

Далі Сем наче і сидить на стільці, але «Скориставшись нагодою приїзду до центру, як з старих часів мешканці Коропщини називали місто Короп, Сем вирішив заїхати до місцевого постачальника GMO рослин.» –тобто він наче і сидить, а наче і скориставшись нагодою вже кудись їде – сама по собі нормальна вставка, але здогадуватися, що ідеться про дію попередню, читачу доводиться самому. Не фатально, але відволікає увагу, замість занурення в твір, доводиться вирішувати що саме мав на увазі автор

«молодий підприємець не хотів сіяти те у що не вірив» (пунктуація збережена), дуже дивно перегукується зі словами мера, який парою абзаців до того щось там теж не хоче, у що він не вірить – тут або літ прийом, де вибудовується паралельність мотивацій мера і Сема (тільки навіщо, воно якось розкривається, чомусь служить?) або просто обмеженість інструментарію, або щось третє

До речі, за реченням «ми зібралися щоб зрозуміти що стоїть за пропозиціями, які у пропозицій мотивації і наскільки вони реальні» стоїть або нерозуміння, що таке мотивація, або недбання про узгодженість речень – фактично директор піддає сумніву реальність не пропозицій, а мотивації – так випливає з побудови речення, і це звучить трохи дивно, мабуть автор таки мав на увазі реальність пропозицій.
«Сем відчув як кров почала повертатися у мозок. Тепер він слухав уважно» - очевидний, здавалося б, натяк, що зараз буде щось цікавіше, хтось вирветься з залізобетонного канцеляриту, але – ніт, далі максимально розмазано і беззмістовно:
«- Навчити наших дітей практичним основам Обєктно Орієнтованого, тобто повноцінного сучасного програмування. Практичним рішенням і технологіям розподілених мереж, сучасної мережевої кооперації. Це цілком реально і це бюджетно. Але головний прикладний інтерес - Штучний Інтеллект.
Пані зробила паузу і захоплено провела поглядом своїх світлих очей по залі»
При читанні це захоплення не викликає, в результаті ототожнення з героями твору відсутнє. Зрозуміло, що в автора тут запланований яскравий роздільний момент, але він зовсім не відчувається.

Просто заувага: « ці навантажені технологічними термінами слова» - мабуть мались на увазі слова навантажені сенсами або поняттями – терміни це і є слова, тому, за фактом, виходять «навантажені словами слова»

Далі іде ще цілий уривок прямої мови пані, осьо:
«якщо те, що я пропоную цікаво, а ідея в принципі корелюється з нашою муніципальною політикою, то я б хотіла зауважити про особливість моменту... Особливість нашого часу. Я не хочу заглиблюватися, але проблема в тому, що Ш.І., про який людство так довго говорить, надовго завяз в пошуках так званого "ідеального алгоритму мислення". Виглядає, конкурентних працюючих алгоритмів інтелекту може бути безкінечно багато, і ідеалу, чогось подібного до того як ми уявляємо собі людський розум, ще довго не буде. Це, звісно не моя точка зору, а результати об’єктивних наукових досліджень. Я можу представити посилання на аналітичні статті, відео, подкасти в яких такий висновок робиться професіоналами. Рішень, як організувати логіку, семантику програмних рішень може бути дуже багато. І це наш шанс»
Практично купою зайвих слів вона просто каже, що в ШІ може бути багато алгоритмів мислення, і що це дає коропівській громаді шанс, але таким густим канцеляритом, що ложку зламаєш
Конкрентно-спроможна молодь» - пустий і гучний, як пусте барило, бюрокронім. З таким самим успіхом можна згенерувати «ефективні діти» або «підліткова інфляція чи дефолт» – звучить, чого ще
У реченні
«Найперше, скільки це коштуватиме? Тобто, скільки коштуватиме вивчити дітей через шкільну систему? Чи є в нас можливість так впливати на шкільний curricilum, на освітню програму»
згідно автору «бринять сентиментальні, емоційні ноти» ну, блін. Важко, дуже важко уявити
Потім поетичний відступ, і він просто дисонує з текстом перед ним і після нього:

«біля мера міста на столі стояв на тонкій ніжці мікрофон. Мікрофон колись і кимось був придавлений до столу, витягався на ніжці експресивно, сказати б істерично. У контраст до провінційної атмосфери за вікном, мікрофон цього дня виглядав зголоднілим за прогресом. Неправильно вирівняний офісний прилад з заліза і пластика наче був у пошуку нових думок»
Що трапилося, якби цього відступу не було? Він самотньо стоїть у тексті, речення і до і після нього ніяк з ним не сплітаються.
І ось ще таке: « він підійшов до виступаючої про Штучний Інтелект» – «виступаюча про штучний інтелект» – це просто не дуже зграбно, якось недопродумано, як розмовне явище зрозуміле, але ж не авторова мова

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040575981140137 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати