Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Мої незграбні 5 копійок

(Рецензія на твір: Якось тихо..., автор: Щєпкін Сергій)

(...це моє хронічне почуття, що я не доходжу до суттєвого в тексті, може бо в голову частіше їм, а не щось інше роблю. Єдине що це - спроба занотувати процес читання. Пробачте, наскільки змога. Мені дуже соромно.)
1. По діагоналі й по верхах наосліп. Приємний мирний текст. Тиша. Ніч. Спокій. Добре мені зараз лягло на стан і час. (Сьогодні бачив велииикий місяць у денному небі, суб"єктивна нитка...).
2. Звична процедура. Анапест (2 + пауза + 3). Вже цікаво (тут є навмисний художній намір). Рима ОК. Ага - двічі ага (куди я досі дивився?) - без (зайвого сміття) пунктуації та великих літер. Який комфортний чистий текст. І хочеться вчитатися, бо я ще ніц не зрозумів і не зфокусувався, бачу.
3. Будемо чіплятися до слів? (бо небагато що вмію, бо знаю про вас тільки текст межи нами, а вірш він же зі слів складається?).
- отже "на душі якось тихо... всі думки позникали...". Споглядальний, медитативний(?) стан. Дещо знайоме, можу викликати (пригадати) в собі. Суттєво спільне, дещо трошки "містичне" (як воно все), такий типу дзен, хіба(?). "якось" тихо - чи це на додачу значить, що стан не зовсім звичний або частий (чи я додаю зайве від себе?
- "в листі шепочеться вітер". Приємно, що вітер типу кублається усередині дерева, ніби наповнює його. Дерево з листя та вітру - це цікаве дерево. "шепочеться" це з кимсь ніби (із листям?) (Або, як людина цинічна кажу, це для втримання метру? Але це не псує.)
- "зійшли до мудріших осель". Я це собі бачу, що в небо. Домальовую зірки. Безпосередній екзіСТАнс, чуттєвий конкат, без "говорилки в голові", як той казав. Додатковий пункт до містики.
- "час" тут складний и дещо суперечливий.Бо його треба "кудись подіти" (типу згаяти?), але він "безперервно несе". Час маніпулює місяцем, але "а до сонця... не тримає признання". День, отже, позачасовий. А це нічне божевілля (я вже скорочуюсь, аби не зліпити "трактат").
- "чокнуте" виникає двічі. Не впевнений у тім.
- "з орхестри". Ви мене дуже потішили. Дякую.
- "і падає крапля остання з того келиха що самовпевнено зветься любов". Цікаво. Це вже все міняє, всю картину. Кінець почуття, стосунків, роману, втямлене прощання, повний гудбай і теде. Цікаво грає "самовпевнено", але я спинюся.
4. Дякую, що подарували мені ммм... годині дві? Це було справді приємно. Пробачте, коли що не так.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041561126708984 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати