Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51624
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Дякую, Олю!

(Рецензія на твір: Говорити своїми ранами, автор: Куделя Оля)

давно не читала такого на ГАКу. Мене ваш вірш зачепив.

Метафорами і змістом. Хіба що я б трохи поправила ритм де-інде і пунктуацію. Розгляньте пару пропозицій, якщо буде бажання.

Говорити своїми ранами, щоб зцілювати когось.
Ця країна занадто терпка, щоб дихати вільно.
У нікого - ніхто і притулена мідь до волосся.
Головне не суцільна, головне не суцільна...
Так було, і ніхто не втікає, бо воля не там.
Бо свобода не птах орігамі, що можна спалити.
"Я тебе не пущу, я нікому тебе не віддам!" -
Говорили йдучи і голубили вистигле жито.
Розбуди мене, вітре! Були вічність закритими очі.
А тепер прийшов час розговлятись, вбачати вночі.
У нікого - ніхто, і це, мов дощі, - неминуче.
Спогад - сонячний зайчик, сполоханий, на плечі.
Я радію тому, що провини чіпка пуповина
Не ростягнеться більше ніж містить в собі хлипкий зміст
У суцільного в світі бракує не половини...
Під рум'яною кіркою тіла - зламалася вісь.
Всяке щастя підсолене, віщими водами, ось.
Підпікається літо, мов лялечка в метаморфозах.
Ця країна мала - для нікого, і іншим - когось.
Ти не чуєш, що ми її рана, і рана голосить!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042053937911987 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати