Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Полинові сни, автор: Білоозерянська Чайка)

А я, як і завжди, про те, що думаю)
Кілька років тому мені в цій школі вказували, що мої вірші - то проза. Просто от так от казали: "Проза! Проза! Проза!" Не на всі, але на добру частину. Я ображався, публікував їх у розділі "Проза" прозовано, тобто з римами, але в рядок. Я тоді думав - головне донести свою думку, красиво викладену під риму.
А потім я наткнувся на переклади якихось записок французьких поетів 19-20 ст., на цю тему Ґууґл підшукав вислови і деяких наших, рогсійських і українських поетів, і після них у мене виросло нове "бачення" поезії. Тепер моя думка змінилася. Звучатиме це, можливо, по-дитячому, або для когось неприйнятно, але вся моя внутрішня боротьба в цьому питанні призвела до того, що тепер мені поезія - це те, що не можна переказати, не втрачаючи змісту. От не можна переказати, і все тут! Звичайно, всі можуть не погодитися зі мною і мати свою точку зору, яку я слухняно вислухаю)
Так от, "Війну і мир" Толстого я зможу переказати абсолютно всю з усіма емоціями на лиці кожного героя, а "Майстра і Маргариту", наприклад, це буде зробити важче. А от "Сто років самотності" не перекаже ніхто й ніколи так, щоб можна було не читати. Так само і у віршах. Не хочу бути схожим на Голохвастова, але спробуйте, будь-ласка, переказати те, що я опублікував тільки що сьогодні, переклад психа і алкоголіка Лєтова. А я Ваш цей вірш перекажу, за винятком першого і останнього стовбика, які братися переказувати їх не буду, бо переказ буде спірним.
Така от пісня) Але можливо Вам все це зовсім не цікаво і не важливо, головне - отримати задоволення від творчості) ну і від похвал)
Але й тут, вибачте, невеличкий казус. Шмат паляниці, запашний янтарний мед, молоко у кухлі в тих далеких снах... я їм, рожевим, тЕпло... ?? стоп! Не зрозумів!?? "Ще й молоко у металевім кухлі. Тривожать душу ті далекі сни…Я їм, рожЕвим, тЕпло усміхнуся..." Я їх їм рожевим?? Як це їсти рожевим?? А-а-а!! я їм, ним, до них тепло усміхнуся!! Саме до них усміхнуся! До меду і молока! я їм усміхнуся... та ні, до них...
Якщо автор цього не бачив - біда) Але якщо бачив і так зоставив - біда ще більша)
Тільки "до них усміхнувся" можливе в цьому випадку. Тільки.
А розповідь чуйна і цікава, правду кажуть ті, хто каже, що дуже сподобалося.
Натхнення Вам!
:-) Щєпкін

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044878005981445 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати