Твір не робить враження настільки, що я навіть не уявляю яке враження він мав би робити - таке відчуття, що в ньому присутні вже всі компоненти, але замість сполучення готового твору, вони акуратно розкладені на столі, підключені, під'єднані, все блимає світиться, але не їде.
Загалом деякі ваші порівняння мені чимось сьогодні нагадали Стефаника. От він дуже влучно позначає візуальні (і не тільки) складові, але у нього все разом завжди скеровано до однієї цілі, працює на якусь річ у творі. Це необов'язково універсальний рецепт, у вас може буть щось геть протилежне, але я цього протилежного не бачу, поки що
