Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Примітки

(Рецензія на твір: Листопад, автор: Ганна Осадко)

Нехай із запізненням, та подаю примітки до “Листопада” – фінального із триптиха про осінь. То ж у кого є трохи вільного часу і бажання – запрошую :)
Задум.
Отож, вірш був задуманий як один із триптиха про осінь. Перед ним був про жовтень – і той жовтень був євреєм. А листопад став буддистом – як на мене, та релігія яскраво відтворює оте впадання природи у летаргічний сон нірвани та заспокоєння, вмирання плоті. Отож, листопад.
1 стофа.
Зрозуміло, що після смерті жовтня (ви ще не забули?), йому на зміну прийшов листопад – і це був лише діалектичний перехід (позаяк у житті, як відомо, немає виходів, і смерть є лише переходом). Так от, це такий собі кармічний рух по замкнутому колу, а оскільки буддизм є саме релігією, в основі якої є поняття карми, то все, здається, зрозуміло.
2 стофа.
Друга строфа власне і підводить уважного читача до історії народження Листопада-Будди. Ви, звісно, усі знаєте, що перед народженням сина матері Будди наснився білий слон, що входив у її правий бік. Це було пророцтвом того, що новонароджений стане видатною людиною – вчителем людства. І як засвідчують книги, Будда народився дивовижним чином – з правого боку матері! За тиждень після народження сина матір померла – і саме тому я використовую речення:
“І білий слон заходить в правий бік царівни молодої. Чоловік зі смерті переродиться. То буде премудрий листопад - довічний Будда».
Далі – Трипітака. Як відомо, то свята книга буддистів, яка перекладається як “три корзини”. Тому я дозволила собі порівняти падолист із мантрами листя, що падають із дня у день у ті корзини.
Далі – 3 строфа. Вона ж остання.
Оскільки я описувала наш, український листопад, то і перенесла Листопад-Будду у ліси Полісся. Наступне – чотки. Буддиські чотки налічують 108 намистин, і найпочесніше (престижніше) вважається мати білі чотки, зроблені з людських костомах. І не будь-яких, а з черепа, і не абиякі, а з лобної частини. Отже, у основі тих чоток – 108 життівL. Це, гадаю, підводить читача до думки про плинність часу, минучість життя – а листопад медитує...і от вже коло перед ним світліє...краєвид полів-лісів українських зменшується, маліє...
СНІГ!
І що тут уже скажеш? Нічого. Тому й «не треба слів».... І попереду ще один перехід. Ще одне коло...І смерть чорніє попереду, ніби антрацит. З одного боку, чорна і блискуча – вона і відлякує, і вабить. А з іншого – на тлі білого нечулого снігу вона така тепла, манлива...бо у її основі –живий вогонь...
Але – не забуваємо – рух по колу! З чого усе починалося? Правильно, зі слона. Вірніш, з правого боку, з якого, власне, і з”вився Будда на цей світ. І за аналогією до кола – до тієї фігури, де початок і є кінцем, я дозволила собі і закінчити цю оповідку образом таким на перший погляд непривабливим і парадоксальним – апендициту. “І коле справа...Це апендицит”. Народження-життя-смерть-народження.
Ну от, здається, і все.Уф!
Хто дочитав до кінця – той молодець:))))

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026988983154297 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати