Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44500
Рецензій: 87028

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Примітки

(Рецензія на твір: Вересень, автор: Ганна Осадко)

© Ганна Осадко, 25-10-2007
…Я переконана, що “Вересень-язичник” буде зрозуміліший читачам, позаяк поганство, як там не крути, ближче слов’янській душі, ніж далекий буддизм. Тож дозволю собі прокоментувати деякі моменти. Ви не проти?
Перша строфа розпочинається рядками про дерево, яке росте на дверях хати… Наші предки зображали на дверях своїх помешкань дерево життя, де листя означало народження хлопців, а квіти – народження дівчат у даній родині. Коли ж хтось помирав – то на місці квітки (листочка) ставили хрест – саме тому “осінь креслить золоті хрести”…Чому? Та тому, що чаша Святовида перевернута… Святовид – то бог осіннього рівнодення, якого зображали у вигляді старця із чотирма обличчями під однією шапкою, повернутими у різні сторони світу. Йому приносили людські жертвоприношення. Ідол Святовида тримав у руках ріг достатку (чашу), куди під час осіннього ритуалу жрець наливав вино – його використовували для щорічних ворожінь на врожай. Це відбувалося таким чином: жрець брав чашу, і дивився, чи збереглося у ній минулорічне вино. Коли збереглося – це ознака доброго врожаю, а коли ж випарувалося – чи – не приведи, Боже, чаша перекинулася – то дуже погана ознака – голод прийде на землю. Саме тому й з’являються оті хрести на дереві роду…
Вересень-сновида “мішає мед з поганими грибами, щоб жити вічно між живими нами”. Під час магічних ритуалів волхви використовували так званий “вогняний напій” – вони змішували мед, різноманітні трави і отруйні гриби. Цей п’янкий напій ототожнювали з вогнем, він спричиняв марення і галюцинації. Та найголовніше – “вогняний напій” вважався напоєм безсмертя і його завжди використовували як елемент язичницької жертви.
У другій строфі згадується Велес. Він вважався грізним богом скотарства, багатства і смерті. Його пов’язують із культом предків: в литовській мові ще й досі залишилися слова “velis” – покійник, “vele” – душі померлих. Велеса почасти уявляли у вигляді ведмедя. Саме тому він, полічивши золото листя, лягає у барліг на довгу зиму….Ще так ясно, світло, ще так по-літньому тепло – та “вже готують коливо з ячменю”. Коливо – ритуальна страва наших предків – це пшенична чи ячмінна каша, що вважалася їжею покійників. Її споживали під час похорону на могилі, коли справлялася тризна – язичницький жертовний обід.
Третя строфа відтворює власне процес жертвопринесення вересня “чотириликому богу” Святовиду. Наші предки зазвичай спалювали мерця, попередньо поклавши тіло на човен і пустивши за водою. “...Остання тризна – і глухий вогонь жере життя з розтулених долонь...” Лінії на долоні, як відомо, передбачають долю людини – а коли вогонь злизує їх з рук – то й немає повернення…
“...І човен вже маленький, ніби пляма, до Вирію летить за журавлями…”. У давнину вірили, що човен з тілом покійного допливе річкою до Вирію (царства мертвих). Обряд поховання пов’язувався і з культом птахів – вважалося, що саме вони навесні приносять на крилах душі померлих. Журавлі, за народними прикметами, відлітають у вирій 1 жовтня – а отже, це кінець вересня-язичника.
Ну от, здається, і все:)


Відразу видно, що авторка зробила гарне дослідження... Респект і уважуха!

(Василь)

© анонім, 25-10-2007

:))))))
Г.О.

© Ганна Осадко, 25-10-2007

Оці пояснення мені було читати настільки ж цікаво, як і сам вірш! Авторці глибокий і довічний респект. Гриби - то сила!
М.К.

© анонім, 25-10-2007

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.72921395301819 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …