Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51565
Рецензій:	96014

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Червоне Сонце колесом униз..., автор: Щєпкін Сергій)

"і вже йому на цьому місці злету
не бачити згорить неначе хмиз" - а була йому, бодай найменша, можливість побачити "на цьому місці" злет? В принципі постулювання того, що сонце не сходить на заході, не протирічить логіці, але вказування на те, що світанку не відбудеться на заході ВЖЕ, більше, породжує до тексту зайві і химерні питання.

"а ми навпроти нього глупі діти
яким ще мало дечого вдалось" - отой він, що "ми навпроти нього.." це хто? З огляду на попередні іменники це вітер, мороз чи таки сонце? І чого такого вдалося кожному з них - вітру віяти? морозу морозити? сонцю згоріти, наче хмиз? Насправді можна зробити припущення, що от сонцю вдалося торкнутись виднокола - недосяжна для людей дія - але надто натягнуто, з огляду на кількість рядків, через які у вірші треба стрибнути назад, і загальну смислову невідповідність.

"як обмаль в нас як обмаль сил і часу
зоставити цій вічності своє" - знову ж таки, надто несподівано - в попередніх рядках не так, щоби щось підводило до такого сумного висновку. Хоча формально - от іде перелік природних явищ, на їх тлі людина замислюється про вічне чи минуще. Але якийсь елемент випущено, у вас одне з іншого чомусь логічно не випливає.

Загалом вірш звучить красиво, мені особисто трохи нагадує переклади Рільке, а "шумлять дерева добре чутно трасу" на тлі згаданого місяця, просто чудово. Проте загалом постійно перечіпаєшся через розхитані невпорядковані смисли.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.02751612663269 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати