Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51629
Рецензій:	96049

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Дуже хотілося бовкнути, щоб не забув...

(Рецензія на твір: Про дружин, друзів і родичів, автор: Iгор)

Пробачте, мене вже кудись несе, здається...
Стороння та цілком обічна "думка" зразу (пробачте, знову кажу, ауторе шановний).
Прозаїки (як-то радо пишуть) мусять вести найдеталізовані щоденники, нотуючи минущі та плинні, випадкові та соковиті, неспростовні бо дійсні реалії та мовні мульки. Якими (як охоче пояснюють) підпирається абстрактна структура сюжету, тощо.
Прозаїки (про що, здається, втім, не дуже пишуть) мусять бути троллями в житті. Маніпуляторами й акторами, що підбивають ноги всім довкола та смикають за мотузочки без вийнятку. Занотувавши потім всю кумедію, безжально й об"єктивно.
Отоді воно й виникає, блін. (Начебто).
Або ні (здається). Особливо, якщо ви важите на те, що "Я пишу душею". Тоді ви, пробачте на непристойному слові, по-ет.
Тепер до тексту.

Дружини, друзі й родичі (у вас усе йде "Про", ба слово зайве?)
- Ти мій кращий друг, принаймні я так вважаю.
(Якби мені хто це сказав, від завтра ми ніколи вже не спілкувались).

- Так і дай відповідь мені, як могло вийти, що в одну мить я не лише для дружини, тепер уже колишньої, а і для усіх її родичів став абсолютно чужою людиною?
("То скажи, як це в одну мить я для колишньої дружини та її родичів став геть чужий?" "Давати відповідь", да? Бугалтеризм? І решта. В мене обмаль співбесідників, тож я (можливо, помилково) відчуваю, що це штучна структура - ніхто в житті так не говорить? Це речення формально звучало в моїй самотній голові - як почалося в дужках. Але зміст "питання" психологічно навіть мені - неодруженому, обездруженому та позбавленому родичів - сутужний. Ти друг мені, я знаю. А ця тьолка з родичами - чужі як пень. Чому таке та звідки?)

Співрозмовник, який з участю вислухав питання, спокійно сказав
(Oh, God, please kill me NOW!):
- Тебе так зачепило різке відторгнення колишньої дружини і її близьких, що ти не можеш думати ні про що інше. Але чи пам'ятаєш ти, як після одруження практично припинив спілкуватися зі своїми родичами, як і друзями, які знали тебе багато років? І ніколи не зраджували.
(Чи "друг найкращий" є ще психотерапевтом, що за гроші байдужо навертає вокабули, щоби дотримати сеанс до кінця?)

Розчепивши пальці, що застрягли в скуйовдженому волоссі, скривджений несправедливістю чоловік нарешті підняв голову і пильно глянув в очі другу. (Oooh, щоб мене перевернуло та гепнуло...)
Помовчавши, неголосно відповів (не закричав, не заволав, не прошепотів і не промимрив):
- Так, тільки тепер я зрозумів, що так було. (Я мимоволі чомусь пригадую Game of Thrones...)
- Я ніколи, мій друг, а ти завжди ним був і залишаєшся зараз (eat sh*t, mofo, кажу), не відмовляв тебе від одруження. Так само як і не настроював проти дружини і її близьких. Твої родичі, і я це знаю, поступали також. Рішення про розлучення ти з дружиною прийняв сам.
- І зараз ти правий... Мені відомо, що ти знову відновив стосунки з усіма своїми рідними. І вони не докоряють тебе ні в чому. Як і я.

- Я зрозумів, до чого ти ведеш. Ты (hello, ви забули перемкнути Google Translate?) пристав не до того берега. Але на іншому березі тебе завжди чекали і любили. Тільки уважно, а іноді з болем і смутком, дивилися через річку.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040286064147949 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати