Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

З кожного символу по нитці - поетці на вірш

(Рецензія на твір: Листопад, автор: Ганна Осадко)

Тема буддизму (а радше філософія, доктрина) є надзвичайно цікавою та плідною для власних метафізичних розмислів, переосмислень індивідуального буття на мапі життєвої коловерті.

Якщо розглянути історію авторських інтерпретацій на ГАКу теми буддизму, то моя пам"ять видає тільки трьох авторів: Коку Черкаського з його новелою "Читати Конфуція", Максима Розумного (автора ліричного циклу "Буддизм у Києві"), та Дану Рудик ("Буддистське осіннє"). Звичайно, перелік творів може бути і значно більшим, в яких інтерпретується філософія буддизму, де присутні її символи та значення, однак ось ці наведені твори (принаймні у мене)не викликали внутрішнього спротиву, а навпаки - лишились у пам"яті цікавими та дійсно оригінальними з огляду на ту складну релігійну філософію...

Що ж до вашої "Трипітаки", Ганно, то маю ось які зауваження. Насамперед, прочитавши текст, виникла дисгармонія назви вірша з його внутрішнім наповненням. Знаючи, що Трипітака - це найдавніша книга, що містить учення Будди і складається із трьох книг, чомусь подумалось, що у вірші мусило би мовитись про це... Але, окрім того, що "мантри листя падають щоднини У Трипітаки плетені корзини", нічого такого не знайшла і не зрозуміла вашого задуму. Архітектонічно, розбиваючи вірш на 3 строфи, може б і мала виникати алюзія на те трикнижжя, але ж згідно із тим же вченням: 1 книга - це зібрання правил поведінки людини, 2 книга - філософське переосмислення зовнішнього світу та місце людини у ньому, 3 книга - зібрання проповідей Будди.
Я не є глибоким знавцем буддизму, але з огляду того, що є у вашому вірші - то це намагання осмислити сутність людини, плинність її життя у куговерті отого "кармічного руху", про який пишете. Ваше суб"єктивне сприйняття світу та самої людини досить гармонійно передає отой осінній стан природи (своєрідне вмирання і перенародження одночасно). Власне те, що і є у другій частині книги, назва якої стоїть у заголовку вашого вірша. Я би сказала, що для такої аж занадто промовистої назви варто було або поглибити даний текст, або взагалі не вживати такої назви. Нє, воно звичайно так буває в природі, коли назва, або ім"я не відповідають сутності. Скажімо, називають же тварин людськими іменами... (і собачка може називатись Клеопатрою). І в тому також мабуть щось є.

Але я про інше. Коли ви пишете про медетації, а закінчуєте апендицитом, то скажіть - що ж ви мали на увазі? Бо за тим трикнижжям - остання книга - це висловлювання Будди. Мені просто цікаво, може Будда щось таке цікаве сказав з приводу апендициту... чи просто це слово найбільш пасувало для римування "антрациту"?... І потім - медитація - це такий стан, коли не те що апендициту, навколишнього найтоншого поруху не можна відчути.

Власне, задум самого вірша гарний. Однак так і лишився, як на мене, до пуття не розкритим і не реалізованим.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.02679705619812 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати