Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Портал, автор: Максим Т)

Потужна тема, з таким питанням руба, з кардинальним виведенням за межі усталеного.
Маю декілька суто технічних зауважень і, мабуть, одне по суті. Міцні руки Макса – якось не в’яжуться з образом дитини, зрозуміло що і Макс може бути не таким і маленьким і руки в нього можуть бути дійсно міцні, але це десь як стовбур дерева називати круглим – відповідає дійсності, але не відповідає мовній традиції, досить грубий приклад але – хоча, можливо. Автор хотів збити з пантелику – я було подумав, що то не дитина, а монстр.
Також в середині твору чіпляє певна нерівномірність ролей – дуже багато батька з іноді ледь не монотонними роздумами над тим, що відбувається, зведена виключно до надриву почуттів роль матері і якась ледь не потойбічна відсутність Макса: він є, він стоїть, на нього дивляться, може навіть пригорнутися, але на тлі інших він лишається живою лялькою, якимось пустим ледь не безживним, позбавленим власної свідомости образом.
І ще одне – вже коли батько з Максом повертаються додому, в інший вже дім, починається просування абсолютної знайомости будинку – але ж вони не так довго гуляли, щоби було від чого відвикати, так – будинок не там, де мав бути, точніше там де інше мало стояти, але окрім того ніщо героя, наче не мало б наводити на роздуми чи відчуття знайомих речей. Таке враження, що тут сплутались ролі автора і героя – автор коштом героя показує те, що хоче, аби відчув читач (відчути ту самість будинку) і відбувається певна профанація – тобі одразу заздалегідь розкривають карти – вже розумієш, що будинок тільки здається тим самим.
Далі круто – відкривається ота сама онтологічна прірва – де та сама тонка грань між людиною близькою і людиною, формально так само близькою, але.. ледь не ворогом, чи навіть гірше – абсолютно чужою особою.
Закінчення все, начебто, розставляє по місцях, принаймні, дає певне логічне завершення. Але ж проблема лишається ширшою за той факт, що батько прийняв дійсність якою вона є, нехай і пам'ятає щось інше. Тобто лишається питання – щось таки вирізняє батька із сином з-поміж всієї родини – адже батько в чужій родині бачить свого сина, так само як і син в іншій чужій родині бачить свого батька, тобто або їх двох щось вирізняє, або донька з дружиною двояться.. я вже сам плутаюсь
От, іще одне, назва твору - в правильному творі правильна назва є невід’ємною складовою закладеного в творі сенсу, не просто дублює якусь ідею твору і не повисає зайвою річчю - твір без правильної назви неповний. У вас вона дещо спрощує загальний смисл, дає можливість звести проблему до певного технічного збою, але ж твір за фактом ширший.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027244091033936 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати