Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Мережані кулі (уривок), автор: Ірина)

Гойдання сонця – гарно – те, що я люблю – коли бачиш чітку картинку, окреслену чіткими словами. Повертаєшся. Перечитуєш – інші слова. Не ті. Оця магія – сказати одне так, щоб почули інше, ширше, підкупає.
А потім невимушеність, з якою в тексті під стіл падають ручки.
А хіба не правильніше було б «..мої очі брудні, їх ВИДИТЬ пляма з підлоги..» чи це вже занадто правильно
Персикові штори мені не здисонували, якось потонули в інших виразно (завирано?) окреслених речах.
«— Тобі пора на прогулянку, — Іван Миколайович вказав на двері.» Мабуть абсолютно логічна, з огляду на обставини» репліка, але - один з героїв тут реально вказує читачу, куди йому зараз іти, це таке класне висмикування з однієї сцени в іншу, люблю таке.
Розгортання тривоги картою – тепер моя тривога знає, як розгортатись)) блін
Проте, здається, можна кинути читати на будь-якому місці, хоча я вже навіть не певен чи це аж так погано – ну, типу, хто тобі доктор, якщо далі не осилив
Дуже насичено
Й окремо приємно, що за всією серйозністю тексту сторчма не стирчить гостро-соціальна тема, ну їх.
Насправді психологічне письмо теж не надто люблю – кожного разу наче опиняєшся в операційній, відкриті ділянки тіла, пульсуючі органи – тим шикарнішим видається уривок, дочитуєш до сторожа, що кидає мітлу і, наче, катарсис – від чого, а хєр його знає

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042029142379761 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати