Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51564
Рецензій:	96013

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: П'ятий вершник, автор: Василевий тато)

Вас, мабуть, знову роздратують мої зауваження, але це навіть не зауваження, а питання. Чому українці примітивізують самі себе? Чому вони дають прізвища героям своїх творів, такі як – Голоштанько , Голопупенко, або Шмарклявносі? Я знаю, що є багато смішних українських прізвищ, але ж більшість – цілком нейтральні. Чому герой оповідання повинен ходити у штанях із розтягнутою резинкою, які сповзають до колін, а у вільний час – пити горілку (і він, і його друг, який ще й жінку б’є)? Чи не є це підтримкою того самого стереотипу меншовартості, з яким ми нібито боремся? Потурання невибагливим смакам публіки, яка регочеться сама з себе, але й не збирається ні в чому виправлятись? Чи здається, що так – смішніше? Навіть кицька у головного героя – «одноока, з обірваним вухом, облізлим хвостом та драними боками». З мого досвіду, навіть підібрані коти мають якусь красу та грацію – це в них від природи.
Не буду говорити по суті твору та його ідеї, бо знову можу одержати відповідь на кшталт: «А звідки ви знаєте, як усе було?» «У вас є власний досвід?» Одразу кажу – у мене такого досвіду не було, тому свої зауваження щодо твору залишу при собі. Але відповідь на питання я б хотіла почути, тому що це стосується не тільки вас, мене це давно цікавить.
З повагою, Вікторія

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.037672996520996 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати