Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2630
Творів: 48081
Рецензій: 92825

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Від автора твору №5:

(Рецензія на твір: Конкурс. Олександр Шепітко Твір №3., автор: Конкурс прозових творів «Козаки – українські лицарі і захисники»)

© Конкурс прозових творів «Козаки – українські лицарі і захисники», 15-03-2020
Дуже гарний твір. Історична тематика, термінологія тих часів, у тому числі татарські слова, які у наші часи майже забуті (б скільки людей зараз знає, хто такі туми?) – все це додає опису подій достовірності й об’ємності. А хоча автор (як він сам стверджував у коментарях) не прагнув написати суто історичний твір – все одно всі ці деталі дуже добре працюють саме на історичність сприйняття і, так би мовити, «занурення в епоху».
Цікаво, що весь твір подано як сприйняття людини того часу, яка живе власним життям і намагається якось пристосуватися до катаклізмів, що вирують довкола. Адже Іванові, власне, байдуже, хто там з ким і нащо воює, і чому ті чи інші події відбуваються саме так. Він цього не надто розуміє (та й не лише він - мабуть, справді у ті часи мало хто розумів, що саме і нащо робить, бо усе було аж надто буремно і повсякчас змінювалося – і вороги, і союзники, і обставини). Але саме це його й мучить: що він начебто робив те, що було заведено, воював, вбивав (і не завжди тих, кого було варто), лишився калікою – а нащо це все, власне, було? На нього дуже сильно це все психологічно тисне – і відчуття розгубленості перед силами, які він не розуміє і на які не здатний впливати, і особисті проблеми.
Загалом чи могла людина тих часів мати саме такі емоції? Мені здається, що до певної міри могла. Бо Іван стовідсотково вірив у Бога, і каяття з приводу того, що він вбивав не лише ворогів, але й невинних, в нього цілком могло з’явитися. Ще чудово описаний напад безпідставних ревнощів – це дуже типово для чоловіків, які з будь-яких причин відчувають невпевненість у своєму стані.
Але ще мені здається, що поштовхом для усіх цих Іванових емоційних сплесків і зривів став саме приїзд старого приятеля. Іван дивиться на друга і його супутників, які здорові, дужі, можуть воювати, кохати жінок – і в нього спалахує нестерпна заздрість і туга за ТИМ життям. Коли він був молодший, здоровий, не надто чимось там переймався і жив одним днем. Бо це теж стан, який засмоктує, мов наркотик (і типовий для багатьох військових, що воювали, навіть у наші часи). Тобто, у Івана виникає відчуття, що для нього все ЦЕ вже недосяжне – а далі вже емоції котяться валом, і вже не надто має значення, чи він справді думає так, як каже, чи просто намагається ганити козаків - та й себе самого - через те, що нині вже ТАКИМ не може бути (і байдуже, «хорошим» чи «поганим»). Такий собі фрустраційний ПТСР. Саме тому Іван намагається швидше спровадити гостей – бо у їхній присутності йому прикро й боляче. Адже підсвідомо він би прагнув гайнути разом із ними, а не копирсатися з господарством. Тому й визвіряється на дружину – бо зараз сприймає її як тягар… І йому конче треба на комусь зірвати це роздратування – тому він гримає на дружину, йде рубати дерева, аби «випустити пару», і згодом заводить отаку тяжку розмову… Як на мене, автор надзвичайно точно описав усі ці психологічні деталі.
Власне, автор твору інтерпретує поведінку і емоції Івана переважно як стан людини, що «загубилася у світі». Але саме тому у Івана й може бути таке відчуття «загубленості» – бо він не відчуває себе «гречкосієм», почувається не на своєму місці у житті, і саме це його мучить і дратує найбільше.
А ще твір дуже майстерно написаний – з вивіреним балансом описів, діалогів, подій і роздумів героїв. Чудово читається, надихає міркувати й аналізувати.
Оцінка - 10

Мені здається, що у Ваших творах настільки досконало розроблена психологія, що герої вже починають існувати як окремі самодостатні особистості. І Ви, можливо, мали на увазі щось одне, коли їх створювали, а насправді в них втілюється набагато більше - у тому числі й те, що Ви навіть і не мали на увазі. Якось так. І це дуже круто! Тому мені й завжи подобається читати Ваші твори ))) Як на мене, це Ваше оповідання найкраще на конкурсі)))
Вітаю і бажаю подальших успіхів!
З повагою, Вікторія

© Вікторія Штепура, 15-03-2020

Дякую, Вікторіє, за розлогий відгук - я б про свій твір не написав би краще, хоч а де з чим трохи не згоден, але відчуття описано майте правдиво.
І щодо того, що надихає міркувати й аналізувати - заради цього й писав))
Дякую.
З повагою.

© Олександр Шепітко, 15-03-2020

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.72517991065979 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …