Цікаве оповідання. Гарно побудоване з динамічними діалогами. Важливими та правдоподібними тут є художні деталі, зокрема баш марама - предмет одягу, який і дав назву оповіданню.
Твір розкриває не лише тему міжособистісних стосунків подружжя Ганни та Івана, а й проливає світло на реалії козацької доби. Іноді це, зізнатися, сприймається непросто. Маємо визнати майстерність автора, актуальну тему, соковиту мову твору, вживання іншомовної лексики. Дуже вдало, з дотепністю, використано «молитву» до оковитої. Та в певній мірі автор дегероїзує козаків: «Немає ніяких лицарів, є звичайні посіпаки, які або грабують, де можуть, або продаються за ті ж дукати, наче шльондри. Ой, Ганно, краще тобі всього не знати!» та інше. Такі випадки були і ми довідуємося про них із багатьох джерел, але автор мало згадує про ідейний зміст боротьби і в центрі показує пасивний образ, людини, затиснутої в лабетах свого часу: «Іван почувався безпораднім перед силами, які вертіли ним, наче тією тріскою у водоверті». Але можливо саме така правда історії… Загалом твір наводить на чимало роздумів і навіть дискусій, та не залишає байдужим, а це свідчить, що оповідання – живе та безумовно варте уваги! Крім того, воно могло б стати частиною більшого тексту – повісті чи навіть роману, де герої та обставини могли б розкритися повною мірою.
Бажаю автору нових звершень!
За моєю суб’єктивною оцінкою: 8 із 10.
|
