Та ні) вірш гарний, дуже гарний, і вибачати його ніяк не треба! Просто в мене теж є собака, якого я дуже люблю, і я розумію буквально все, чого хоче він. Він теж розуміє людські слова буквально, інколи не хоче щось робити, іноді робить і знає, що порушує мої слова. І от ставлячи себе на його місце у тканині Вашого вірша, я й висловив таку свою думку)
А вірш дуже гарний, чесно) тільки плакати, є місця, хочеться((
:-) Щєпкін
Це, звичайно ж, авторська реакція на подію. Щодо собаки, то те й мучить, що ніколи не знаєш, що він думав, чи був задоволеним, щасливим, чи просто намагався тобі догодити своєю відданістю. Те, що пробачав багато -- це точно, навіть і цей вірш пробачив би.
Дякую.
В.
